Я часто ображалася на батьків в ситуаціях, коли вони явно бачили, що мені потрібна допомога, але не поспішали її мені пропонувати. А допомагали в тих випадках і тільки тоді, коли я про це просила. Робила я це дуже рідко. Так як приймала свою проблему як виклик і хотіла сама гідно її вирішити. Ось таке виховання.
Але дивлячись на інші сім’ї і на те, як стрімголов батьки намагаються вирішити всі проблеми своїх чад, я відчувала обурення по відношенню до своїх батьків, звинувачуючи їх в байдужості.
Моя думка кардинально змінилася, коли я зіткнулася з ситуацією, коли дорослій людині, якій вже 30 років батьки допомагають, тягнуться з останніх сил, щоб допомогти з продуктами і грошима, а «дитина» все приймає і ще ставиться до цього як до належного. Це мене збентежило!
Батьки, ви адже самі своєю «допомогою» не даєте відбутися своїм дітям! Припиніть допомагати метелику прорватися з кокона, адже він тоді ніколи не злетить. Так і ваші діти ніколи не досягнуть в житті висот тільки тому, що ви вирішуєте їх проблеми ще до того, як вони включили мізки.
Вони не набираються сил і досвіду, не вчаться витримці і витривалості, так як ви все робите за них!
Вони так і залишаться важливими тільки у ваших очах, а в очах світу будуть ніким, так як не придбають необхідних особистісних якостей, щоб зуміти пристосуватися до реального життя!
Читайте також: 7 речей, яких діти ніколи вам не пробачать
Вивчайте своїх дітей самостійності, давайте поради, але не робіть все за них. Нехай пройдуть свої помилки і отримають свої уроки! Тільки тоді вони будуть щасливими людьми, якими ви будете пишатися.
Якщо любите своїх дітей, перестаньте їм допомагати, а дайте пройти свій життєвий шлях! І, повірте, тільки тоді вони будуть по-справжньому вам вдячні!
Автор: Катерина Сердюк
