“Без мене мене женили: Я не бaран, я кохаю Ірину, а кохання може все і все здолає”

Кілька років тому я познайомився з дівчиною. У нас були самі  добрі відносини: ми дуже підходимо один одному, поважаємо, розуміємо, любимо один одного. Звичайно, сварки у нас теж бувають, але прощаємо один одного. Ми дуже щасливі разом, завжди мріяли про спільне життя, все запланували.

Її друзі погано сприйняли мене, тому вона боялася у себе вдома поки про мене говорити, так як переживала, що нас  можуть розлучити. І ми прийняли рішення поки приховувати наші стосунки. І, якщо чесно, завдяки цьому ми ще більше зблизилися – адже ніхто не втручався. Наше кохання з Іриною цвіло.

Та прийшов період, коли ми стали часто сваритися і цим якось віддалилися один від одного (на той час уже рік були разом).

І ось тоді і все почалося. Я ніби збився зі шляху, почав спілкуватися з іншою-Мариною. Вона живе в іншому місті, там, де живе моя сім’я. І я часто їздив до них,

Читайте також: Філософська казка про образу. Відпустіть її, і ви побачите, як життя налагодиться

Влітку я повинен був служити в армії. До мого від’їзду ми остаточно посварилися з дівчиною і розлучилися, тоді вона ще не знала про другу. Після того, як я пішов в армію, я віддалився від усіх. А в цей час, моя сім’я вирішила женити мене заочно з Мариною. Я був далеко від дому та нічого не знаю, що планують мої батьки. Вони розповіли Марині, що я закохався у неї і хочу з нею одружитися. Марина надіялась і в  думках готувалася уже до весілля, писала мені любовні листи, від яких ставало радісно на серці, але почуттів до неї у мене не було.

Про наше з Мариною листування я  не зміг розповісти, Ірині тому що боявся її втратити. Адже тільки з нею я мріяв про спільне життя.І бачив її в образі своєї дружини. Через час вона від когось дізналася про таємне листування з Мариною, була в шoці,  та стерла мене зі свого життя. А я не міг нічого зробити чи не вистачило сміливості, зрозумів що бігати за “двома зайцями” не чесно і дуже негарно.

Я дзвонив, писав Ірині, але все без толку. Напередодні Нового Року вона написала мені, і ми знову почали спілкуватися – ми просто не могли жити одне без одного. Вона нарешті пробачила мені та повірила у щирість почуттів.

Я дуже пошкодував, що тоді послухав її і поклав на другий план наші з нею стосунки. Я повинен був представити її своїй сім’ї. Я дуже люблю її, не можу без неї уявити  своє життя. Про неї вже вся сім’я знає, але для них вже все пізно, так як я вже заручений. А я до кінця життя хочу бути з Іринкою, хочу від неї дітей, хочу з нею старіти разом. 

Моя сім’я мене не розуміє і не пробачає, що опустив з виду багату дівчину. Вважають, що я “баран”, який  недооцінює жіночу красу та розкішне життя та у житті нічого не тямлю. Не думайте, що я скидаю вину на інших,  я зрозумів нарешті, що я зробив  велику помилку.

Я не “баран”, я кохаю Ірину, а кохання може все і все здолає

Чи не засуджуєте, що потрібно було раніше подумати. Я не подумав тоді, що все зайде надто далеко. Прошу вибачення за свої вчинки у своєї майбутньої дружини, якщо вона прочитає цю сповідь,  і відпустить образи зі своєї душі, я стану перед нею на коліна і ніколи більше не буду повторювати свої помилки.

Автор: Аліса

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram