Ти зрадив її з іншою жінкою. Повернувся в сім’ю через місяць: «Пробач, біс поплутав». Дружина тобі пробачила, прийняла. А через півроку заговорила про розлучення: «Не можу так більше, Мішо, втомилася. Не хочу”.
І зараз ти б’єшся головою об клавіатуру, всіх френдів в соцмережах дістаєш: «Що з нею? Адже вона сама погодилася зійтися. Жили нормально, почали з чистого аркуша. А тепер, через місяці, вона раптом все мені пригадала і вирішила, що наші відносини відновити неможливо. Чому?»
«Чому Герасим прийняв рішення піти від барині після того, як втопив Муму?» – на це питання ти, Мішо, як і багато школярів, колись відповідав у творі. «У героя прокинулася людська гідність, і він зрозумів, що як і раніше жити вже не зможе», – ось що треба було тоді писати, щоб отримати хорошу оцінку. Але ти не засвоїв матеріал, тому так злишся тепер: «Де логіка? Вона що, весь цей час давилась образою?»
Так і є, Мішо. Як би не веселилися твої френди з голими дівчатами на аватарках: «Хороший лівак зміцнює шлюб!», зрада – це найсильніший удар по союзу чоловіка і жінки. Чому розвідники, бізнес-партнери або друзі оцінюють зраду так, як її і належить оцінювати, а твоя дружина повинна ставитися до неї інакше? Тільки тому, що ти прийшов з квітами:
«Давай все забудемо, дорога»? Знекрoвлена, знесилена, все ще за звичкою чіпляючись за тебе, як за рідного, вона і сама була рада: «Давай». Але кожну хвилину вашого подальшого життя вона все пам’ятала. Важко забути, що у тебе в спині ніж, Мішо.
«Я не вірю йому. Ось він посміхається, п’є чай, торкається до мене, каже «кохана», а я одне лише думаю:«зрадник».- Це говорила мені жінка, яка пережила подібну історію.- Він же мене здав! А я була в такому шоці, не міркувала, сподівалася, що стане легше, якщо він повернеться … І тепер, виходить, знову повинна розорювати перед ним всю себе: «Ах, коханий!», Якщо вже прийняла? Не можу! Ненавиджу».
Ця жінка не подала на розлучення і не стала жити, ховаючи глуху злість, аби числитися заміжньою. Ця сім’я не розпалася. Тому що чоловік терпів її сльози, істерики, звинувачення. І не просто терпів, стиснувши зуби, він кожним своїм вчинком доводив, що розуміє її почуття, визнає, що вона має право на них.
Він завойовував довіру заново. Щоб його жінка переконалася: він не залишить її більше. Що б не сталося. Навіть якщо вона до кінця життя буде торочити своє: «Я тобі не вірю».
А ти, Мішо, ледь дружина починала скаржитися на біль, кривився: «Ну скільки можна!» Психувати: «Ми ж домовилися все забути, що ти знову починаєш! Чому я повинен знову і знову хавати твої претензії?»
Ти хотів жити так, ніби нічого не було. Але все було, Мішо. Якщо хочеш врятувати шлюб – визнай це. Подивися в обличчя своїй біді. Плач з тією, яка тебе любить і ненавидить. Кайся. Стій на колінах. Один раз, і ще раз, і ще тисячу разів, якщо знадобиться.
Виходжувати тяжко пораненого, бачити його страждання, чути його прокляття: «Що ти зі мною зробив! Що ти зробив!» Нелегко – бабіям не під силу. Але інакше ти її втратиш. Просто пoмре твоя дружина, залишиться чужа, зневажаюча тебе жінка, яка подасть на розлучення: навіщо їй жити з чужим?
А ще пам’ятай, що шрам, навіть якщо і затягнеться, все одно не зникне. І через 10 років ви обидва будете його іноді відчувати. І через 20 років, коли вона подивиться на ваші фотографії 2013 року, її кольне: «Це було в той рік, коли він зрадив мені». Ти готовий до такого? Точно готовий? Тоді я бажаю тобі всього доброго. У вас ще будуть щасливі дні. Побачиш.
Автор: Наталія Радулова
PS Дійсно, адекватні і ті, які мають почуття власної гідності люди, як правило, «оцінюють зраду так, як її і належить оцінювати».
