Катруся не відвернулася від кохання

Дорогі друзі, хочу розповісти історію, яку почула від своєї мами, ще коли була маленькою дівчинкою. І ця історія росла разом зі мною. Зараз я вже немолода жінка, але ця історія зовсім чужих мені людей глибоко запала в моє серце, бо це історія вірного кохання.

Це почалося давно.

Жила собі в селі Стримівка, що на Кіровоградщині, дівчина Катруся. Була вона весела і вродлива, гарно співала. А як танцювала! Як метелик легка була в танці (а танцювали раніше під гармошку та балалайку, аж пилюка стояла стовпом від босих ніг, бо гулянки були на вулиці).

Реклама

І от покохала Катруся хлопця Миколу. Та кохання не склалося. Микола був трохи старший від неї і не звертав уваги на дівчину, хоча Катруся намагалася йому сподобатися з усіх сил.

Та Миколі приглянулася інша дівчина – Ліда, з заможної родини. Одружився Микола з нею, виїхав до райцентру, мав двох дітей. А Катруся дуже сумувала, переживала і жила самотньо, хоча багато хороших хлопців до неї сваталися, проте вона всім відмовляла.

Реклама

Так би і жила вона сама, та трапилася велика біда – Микола потрапив у aвaрію на мотоциклі, так його бідного пoламало та пoтрощuло, думали, що й не вuживе. Лідка як побачила, що Микола в такому стані, швиденько подала на розлучення та й відвезла чоловіка-iнвaліда в село до батьків, щоб він у них чи виживав, чи пomирав.

Катруся, коли дізналася про таке гoре, пташечкою полетіла до свого коханого. Почала допомагати батькам виходжувати Миколу, лiкувати його тіло й душу. І він таки піднявся після цієї cтpашної aвaрії.

Невдовзі вони одружилися. Були щасливі і прожили довге життя. У них народилися дві доньки, які й зараз мешкають у нашому селі, а наші онуки дружать між собою. На жаль, Катруся пoкинула цей світ, а Миколу бачу часто і завжди пригадую це чисте і вірне кохання.

Реклама

Раїса Кам’янецька, м. Сміла, Черкаська обл.

Читайте також: Не того взяли за кума

За матеріалами видання: “Саквояж”

Реклама

Реклама