fbpx

Кохати боляче, хтось вміє тільки так

Алінка постійно страждала. Не пам’ятаю її усміхненою, що сидить на парапеті і безтурботно теліпає ногами. Такою, яка апетитом поїдає ескімо, розштовхує біля баскетбольного щита гравців. Танцюючу під «coco jambo». Вічна поза, як у самого відданого пса, поникла спина, сповзаючі вниз брови і метушливі маніпуляції в телефоні.

Кожен її новий хлопець поводився, ніби під копірку. Говорив, що прийде в суботу, але знаходився тільки через тиждень. Обіцяв махнути на пляж в Гідропарк, але в останній момент відміняв, коли дівчина вже тупцювала на порозі з персиками і пляшкою домашнього лимонаду. Запрошував в кіно, а сам не приходив і безсоромно через час брехав, що терміново довелося виїхати в Херсон, а телефон вкрали.

Трохи пізніше з’ясувалося, що Алька не розуміє іншого сценарію кохання, так як її тато був приходящим. Тобто він жив з ними, але паралельно підживав з кимось ще. Йшов і приходив, коли заманеться, їхав з друзями на полювання, пікніки, а вони з мамою кидали ковдри і подушки в передпокої і нескінченно чекали, вважаючи хвилини і годинник. Іноді він увалювався пізно, сильно напідпитку, і влаштовував їм грошовий салют.

Дівчата тоді полегшено зітхали, розбирали гору з подушок і перин, а на наступний день влаштовували собі шопінг, щоб хоч якось «заїсти» нескінченний стрес. Так вони мучилися досить довго, поки в один недільний ранок він не вийшов за сигаретами і більше не повернувся. Надіслав через пару днів телеграму, що живий-здоровий, благополучно долетів до Магадана і готується ще раз стати батьком.

Читайте також: Мудра притча для тих, хто вважає свого чоловіка поганим

Найчастіше зразок кохання ми отримуємо в ранньому дитинстві. Тато заводиться впівоберта і піднімає руку – значить норма. Адже це ж найкращий у світі тато! Батьки лаються так, що дзвенить кришталь в серванті, та й сам сервант ходить ходуном – в порядку речей. Мама часто плаче і займає спостережний пункт біля вікна – таке життя. А те, що кохання може бути тихим, глибоким і мирним – дітям, які виросли в таких сім’ях, невтямки.

Ніколи не забуду сорокарічного чоловіка, який поділився своєю гіркотою. Уже кілька років він навмисно відмовляється від відносин, не бажаючи зайвий раз себе вганяти в стрес і шмагати душу. Серце ж не залізне. До кінця розмови розговорився, що мама в шість років здала його в інтернат і забирала тільки по вихідним. Хлопчик гірко плакав, благав, падав в ноги, а вона виправдовувала свій вчинок важкою роботою і хронічною втомою.

У п’ятому класі все-таки зглянулася і забрала додому, але через тиждень відбарабанила до бабусі:

– З тих пір я помічаю лише тих, кому геть не потрібен і закохуюся виключно в байдужих до мене. Чи то карма у мене така, чи то сам вибираю холодних, нездатних на сердечні почуття, жінок.

Кохання – невичерпне джерело ніжності і натхнення. Мудрості, терпіння, радості і прийняття. Ті, хто виріс у коханні – як правило, будують здорові гармонійні стосунки. Ті, хто спостерігав лише копії і фальшивки – неусвідомлено тиражують підробки і фальш.

Переклад з російської, автор – Ірина Говоруха

You cannot copy content of this page