Матусенько…

Матусенько, щодня тебе чекаю

і виглядаю, рідна, щогодинки.

Де зараз ти? — Я зовсім ще не знаю,

лічу до зустрічі роки, хвилинки.

Матусенько, я твій найбільший гріх,

і, як полин, гірка твоя спокута?

Невже була я тягарем для всіх?

Невже була такою як отрута?

Мені ти не всміхнулася ні разу,

лишила на доріжці край села.

Я не тримала в серденьку образи,

лише плакала, бо ще була мала.

Малюсінька лежала в сповиточку,

мовчала я, бо ще не знала слів,

а за постіль були мені листочки,

що клен – дідусь дбайливо постелив.

А темна ніч співала колисанку,

світили зорі, і години йшли.

Самісінька пролежала до ранку,

аж поки мене люди не знайшли.

Я в їхні очі, мамо, заглядала,

шукала там родинного тепла,

твою усмішку, ласку рук шукала,

та тільки співчуття у них знайшла.

Мене малу принесли в сиротинець,

Читайте також: Увійшовши в палату, вони вже знали, що 17-річна мама помре. Вона прийняла таке рішення

душа кричала : «Де ти, мамо, де?»

Мені не треба навіть і гостинець,

хочу тільки бачити тебе.

Обняти рученятами за шию,

покласти голівку на твоє плече.

Я слово «мама» ще сказать не вмію,

те слово мені серденько пече.

Чи спалось тобі, мамо, у ту нічку?

Невже у тебе серце не болить?

Чи запалила ти скорботну свічку,

щоб тяжкий гріх хоч трохи загасить?

А як, матусенько, вдягнеш фатоньку,

Голубкою я опущусь на руки,

ти, певно, в ній впізнаєш свою доньку…

Мовчи! Не треба твоїх сліз і муки.

Прощення схочеш — хай Господь прощає,

благословення – Бог благословить,

як колискову раптом заспіваєш,

то не співай – вона мені болить.

Читайте також:Привітання до Дня Матері

Джерело.