“Мужчино, я вам 100 лєт не нужна!”-відповіла розумниця, яка задурена віртуальною реальністю

Кохання по Інтернету

Цього разу обидві лавочки були зайняті бабусями, що торгували овочами й фруктами, то я перейшла дорогу і на площі Попова сіла на лавку поряд із гарною юнкою. Одна не сідаю, бо чоловіки в таких випадках думають, що прийшла знайомитися.

Я їм відповідаю: “Мужчино, я вам 100 лєт не нужна!” “Та чого ви так?!” – ніяковіє черговий кавалер. Але ж якщо я скажу навпаки, то він образиться на мене.

Дівчина навіть не помітила моєї присутності, бо була заглиблена у планшет. Я переглянула газету і стала роздивлятися незнайомку. Вона була не худенька, світло-русяве волосся не фарбоване. Видно, що сільська, але з заможної родини, бо поряд ще лежала крута мобілка, і вбрана вона була в дорогий одяг.  За матеріалами видання “Саквояж”

Читайте також: Чому не можна відзначати 40 років чоловікові і як правильно провести цей день?

Коли врешті дівчина відволіклася від Інтернету і побачила, що поруч із нею сиджу я, ми розговорилися.

Софійка родом із Запорізької області, а в Олександрію приїхала поступати в медучилище, а згодом планує вивчитися на гінeкoлога. Житиме у своєї рідної тітки. Юнка стала із захопленням розповідати мені:

– Я познайомилася з таким гарним хлопцем! А які подарунки він мені дарує! І букети щоразу нові!

– А ти можеш показати хоч один із тих подарунків?

– Звичайно! – і стала показувати світлини на телефоні – парфуми в коробочці, цукерки, кольє, букети квітів.

– І це все є у тебе вдома?

– Та ні ж бо! Це все на моїй сторінці в Інтернеті.

Отак бідна дівчина задурена віртуальною реальністю, адже отого всього перерахованого насправді ж не існує.

– А звідки ж він? – цікавлюся.

– З Олександрії, – сказала і показала мені фото хлопця в білому костюмі на тлі чорної автівки і навпаки – в чорному костюмі біля білого автомобіля.

Для мене це просто було як кіно.

– А ви з ним зустрічалися? Чи хоча б по телефону спілкувалися?

– А навіщо мені той телефон? – відказала Софійка піднесеним голосом і продовжила розповідати, який він хороший і які гарні подарунки дарує.

Я придивилася пильніше – дівчина начебто нормальна, не обкyрена, не нaколoта. Та і тітку її я трішки знаю. Вона мешкає у трикімнатній квартирі, дітей не має, весь час роз’їжджає по курортах і в закордонні подорожі.

Я пильніше придивилася до світлин омріяного моєю новою знайомою парубка. Скільки тієї Олександрії! Але його я ніколи не зустрічала. Можливо, він зовсім не з нашого міста.

Як можна закохатися по Інтернету?

Дівчина, розумниця, закінчила школу з золотою медаллю, а вірить у віртуальне кохання?! Не розумію, як таке може бути? Адже вона його ніколи не бачила і навіть голосу його не чула, але з таким піднесенням розповідає про нього. Та це ж просто мильна булька, нуль! Хіба таке буває, щоб від неіснуючого літати в хмарах?

Любі читачі, пишу вам я знову,

Так дивує вже мене знайомство молоді по-новому.

Це дівчисько каже, що “мій кавалер для мене ніщо не шкодує,

Дорогі подарунки й квіти різні він мені дарує”.

А послухавши її, мені цікавіше стало:

То що я від Аркаші менше подарунків мала?

Ну, й питаю я її: “Покажи хоч штучку!

Ось у мене подарунки -сeрги і на пальчику каблучка…”

То, як ви думаєте, вона показала?

Та ні! Розповіла, що всі подарунки

На своїй сторінці в Інтернеті мала.

Так хотілось, щоб Софійка мене таки почула

І не через Інтернет, а наживо

Знайомство з хлопцем щоб вона відчула!..