Приховані любoщі: на парті в обіймах учня мліла вчителька біології

Коханок відганяє качалкою

Антон поспіхом збирався на  роботу. Крадькома наносив жінчин тональний крем на розсічену брову.

«Знову хлопці підколюватимуть, що зарядила макогоном, – близько хвилини вдивлявся у дзеркало. – А все та любов винувата», – ледве втримався, щоб не плюнути на своє відображення, за матеріалами видання “Вісник”

Любов закрутив з учителькою

– Ох і битимуться дівчатка за твої кучерики, – приговорювала мати, гладячи голівку дворічному синочкові.

І як у воду дивилася. Вже в садочку маленькі суперниці виясняли, кого більше любить Антоша. У школі ще веселіше стало. Однокласниці і списувати без проблем давали, і цукерки тицяли. Тож розбещений надмірною увагою хлопець не вельми хотів учитися. Мати нагримає, щоб робив уроки, а він посидить півгодини над зошитами – і на вулицю мчить.

– Завтра в Ольки чи Катьки спишу, – лише рукою махав на крики.

Тож, приносячи щоденник з хорошими оцінками, насправді хлопець толком нічого не знав. Цікаво, що під його чари потрапили і вчительки. Не вивчить уроку, але так мило гляне, вибачиться, пообіцяє, що наступного разу виправиться – і все пройде. Хлопці, звичайно, недолюблювали Антона. Лупили частенько біля туалету, але після кількох візитів до директора й добрих прочуханів стали його ігнорувати.

Грім грянув, коли Антон пішов у десятий клас. В їхню школу направили молоденьку випускницю педагогічного університету. Вчителька біології ще вчора сама сиділа за партою, тож не вельми знала, як знайти управу на підлітків.

Читайте також: Весілля, а потім її життя просто скiнчилoся

Дівчата демонстративно фиркали на її зауваження щодо дисципліни, а хлопці відверто гиготіли. Лише Антон не зводив очей з Ольги Іванівни. Та помітила його погляд. Знітилася, почервоніла. За кілька днів усі адаптувалися – й уроки почали проходити спокійніше. А згодом всі почали помічати, що Антон проводить вчительку додому.

Вони так мило бесідують. Хоча, як не дивно, це не впливало на оцінки. За незнання предмета Ольга Іванівна ставила двійки. Хлопець мусив учити біологію. Тому й залишався після уроків. Лише за кілька місяців усі розкусили фокус із отим навчанням. Коли прибиральниця баба Галя ввечері домивала коридор, звернула увагу на якісь незрозумілі звуки у десятому класі. Відчинила двері – і мало не впала разом зі шваброю. На парті в обіймах учня мліла вчителька біології. Звичайно, приховувати такі любoщі старенька не збиралася, тому зателефонувала директрисі. Наступного дня Ольга Іванівна була звільнена.

– Ото наробив сорому на ціле село, ловeлас прoклятий! – кілька днів вичитувала мати, а потім усе забулося.

Найшла коса на камінь

Відгуляли випускний, на якому Антон теж прославився: притискав до себе однокласницю під шкільними берізками.

– Тре’ його в армію віддавати. Там з нього швидко любов виб’ють, – був категоричним батько.

Мати відмовлялася від такого радикального методу, а синові було все одно. Він ще не визначився, як організувати надалі своє життя. Долю хлопця вирішив випадок. Якось на їхнє подвір’я зайшла незнайома дівчина, яку поперед себе штовхала розлючена жінка.

– Йди-йди, порадуй діда з бабою! – кричала на цілу вулицю.

З хати вибігли батько з матір’ю. Антон лише двері прочинив – і шмиг назад у хату. Він добре знав Танюху, з якою вже давненько не бачився, бо завелася інша симпатія – у сусідньому селі.

– Ану-ану, що тут за шум? Чого кричите на півсела? – підійшов ближче батько.

Мати ж відразу зрозуміла, що до чого. Мовчала і косо дивилася на майбутню невістку Таню. Довго не балакали, бо живіт говорив красномовніше за всіх.

– Накрилася армія, буде сємєйно-строїтєльний отряд, – постановив батько.

Весілля відгуляли за місяць, а на третій народився хлопчик. Кволеньким ріс, різні болячки до нього чіплялися. Таня ночами від ліжка не відходила. Антон же на роботі пропадав: батько прилаштував його на автомийку.

– Хіба так пізно хтось машини миє? – допитувалася дружина, коли той приходив, як треті півні співали.

Спочатку віджартовувався, потім – відмовчувався. А люди ж не сліпі, переказували, що то від тої молодиці виходить, то від іншої. Поки Таня молода була – терпіла, бо не мала коли за дитиною щось з’ясовувати. А як пішов їхній Ромчик у школу – лопнуло терпіння. Вона вже не була маленькою, переляканою дівчинкою. За роки сімейного життя розрослася, розтовстіла, до центнера дотягувала. І характер став такий, як у тещі, – вибyхово-сварливий. Тож коли благовірний черговий раз присунув серед ночі і почав моститися під її боком, дістала з-під подушки качалку – і ну лупити по чому бачила.

– Ти що, здуріла геть?! – підставляв під удари руки. – Озвіріла чи що?

– Я тобі дам коханок, я тобі покажу походеньки! Будеш синій від тої любові.

Батьки кинулися розбороняти, але Танька випнула грyди, махнула кулаком: мовляв, не лізьте, бо й вам перепаде. Куди міг поперти проти огрядної жінки худий, як глист, Антон, який тільки виліз із ложа чергової пасії. З тої пори почалися пекeльні дні для нього. Тільки де затримається – одразу в хід іде важка артилерія дружиноньки. Не лише кулаки та качалка, а й сковорідки, каструлі. Не лише синцями це закінчувалося. Раз голову довелося зшивати.

– Синку, та вона знущається над тобою, – ледве не плакала мати. – Тре’ в міліцію заявити.

Написав скаргу. Ото правоохоронці потішилися, бо зазвичай жінки на чоловіків жаліються, а тут – навпаки. Прийшов дільничний, який був двоюрідним братом Таньки. Посміявся й собі. Отак пошили Антона в дурні.

– Покинь його, – радили подруги.

– Не можу! Люблю… – щиро зізнавалася Таня. – Я таки вuб’ю з нього хіть до чужих бабів.

– Та перестань ти в гречку скакати, – вчили хлопці на роботі.

– Не можу втриматися, як побачу гарну молодицю. Я – за, вона – за, тільки моя – проти. Якось розберемося в цьому трикутнику, – потираючи черговий синяк, віджартовувався Антон.

Руслана ТАТАРИН, Рівненська область