Вирішив Бог спуститися з небес на землю і подивитися, як живе народ та чим займається.
Увійшов він у перший-ліпший двір і побачив чоловіка, який чистить копита свого коня, за матеріалами wiolife
Запитав Бог господаря коня:
– Чи любиш ти коня свого? Якщо так, то тоді за що?
– Як не любити його? Він чистoкровнuй, на скачках завжди приходив першим!
Увійшов Бог в наступний двір, в якому жінка гладила козу. Запитав Бог її:
– Скажи мені господиня двору цього, чи любиш ти рогату свою? Якщо так, тоді поясни, за що?
Відповіла жінка Богу:
Читайте також:У чому Сенс сім’ї- мудра притча, яку варто прочитати всім, хто хоче жити в мирі й злагоді
Як не любити її? З її вовни виходять неповторні шалі!
Бог відправився далі і у дворі, в який увійшов, побачив молодого юнака. Він годував свою собаку.
– Скажи мені, юначе, чи любиш ти пса свого? Якщо так, то за що? – звернувся Бог до хлопця.
У відповідь він почув уже знайоме:
– Як не любити мені чотириногого друга? В полюванні йому немає рівних!
Вийшов Бог з двору, а люди, у яких він побував, все чекають на нього. І запитав він їх тоді:
– Що б зробили ви зі своєю домашньою худобою, якби кінь зашкутильгав, коза облізла, а собака нюх втратив?
Відповіді були схожими: один говорив: «Пустив би на м’ясо», – інший: «Здeр б шкуру, – третій:« Вигнав би з двору ».
Ось так всі вони дійшли до останнього двору, зайшовши в який побачили хлопчика, який поїв молоком маленьке хвoре кошеня. І вирішив Бог задати те ж питання:
– Скажи мені, дитя, чи любиш ти цю тварину? Якщо так, розкажи нам, за що?
Присутні посміхнулися, дивлячись на кошеня. Дитина ж подивилася на всіх і стала говорити:
– Полюбити за красу найлегше. Ми її бачимо. Я повертався додому, і мої руки сильно замерзли. Біля дороги сиділо це нещасне кошеня. Він теж змерз. Я взяв зігріти його в долоні, і мої руки теж зігрілися. Я полюбив його за тепло. Зараз, коли він одужує, він грається і мені теж радісно. За це я його теж люблю. Коли він зміцніє і виросте, може бути зможе охороняти комору від гризунів, а якщо і на це він буде не здатний, нехай і далі радує мене іграми, теплом, і мені ніщо не потрібно натомість. Я буду щасливий від того, що врятував його, і він мені вдячний.
Слухаючи хлопчика, Всевишній знав, що він смеpтeльно хворий, хоча ні батьки, ні сам малюк про це і здогадатися не могли. І тоді ось що сказав Господь:
– Запам’ятайте всі. Жоден з вас не полюбив безкорисливо і невигідно, як дитя це. Він дав вам великий урок. Він такий чистий і безгрішний, що я не можу залишити його в світі вашому, тому я забираю його з собою. Він буде Ангелом.
Ось так Бог забрав хлопчика, позбавивши його від болiсної хвороби. А батьки з радістю і гордістю його проводили на небеса як Ангела
Автор: Віра Кінєва