Притча про допомогу

Це був звичайний ранок. Старий років 80-ти, прийшов зняти шви з великого пальця руки. Було видно, що він дуже поспішає, і він сказав тремтячим від хвилювання голосом, що у нього важлива справа в 9 годині ранку.

З жалем похитавши головою, я попросив його сісти, знаючи, що всі лікарі зайняті. Однак, спостерігаючи, з яким сумом в очах він раз у раз поглядає на стрілки годинника, в мені ніби щось співчуттям тьохнуло – і я вирішив, добре, що у мене не було в даний момент інших пацієнтів, сам займуся його pаною.

Обстеживши його палець, я знайшов, що ранка встигла добре зажити, і порадившись з одним з лікарів, я отримав необхідні інструменти для зняття швів і медикаменти для обробки рани.

Я не втримався і запитав у нього:

– У вас, напевно, призначений прийом у лікаря, раз ви так поспішаєте.
– Ні, не зовсім так. Мені треба встигнути в лікарню погодувати мою xвору дружину.

Тоді я запитав, що з нею. І літній чоловік відповів, що у неї, на жаль, виявили хворобу Aльцгеймeра. Поки ми розмовляли, я встиг зняти шви і закінчив обробку його рaни. Глянувши на годинник, я запитав, чи буде він хвилюватися, якщо він трохи спізниться.

До мого цілковитого здивування, мій співрозмовник сказав, що вона, на жаль, не впізнає його останні п’ять років.

– Вона навіть не знає, ким я їй буду, – похитавши головою, додав він.

Здивований, я вигукнув:

– І ви все одно ходите туди щоранку, навіть незважаючи на те, що вона навіть не знає, хто ви?

Він посміхнувся і по-батьківськи поплескавши мене по руці, відповів:

Вона не знає, хто я, зате я знаю, хто вона.

Читайте також: Пацієнт забув вимкнути запис і жaхнувся, дізнавшись про те, як лікарі ображали його….

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram