Кілька тижнів тому я приготував собі каву, взяв ранкову газету і сів послухати радіоприймач. Перемикаючи канали радіостанції, я раптом зупинив свою увагу на оксамитовому голосі одного старого. Він щось говорив про «тисячі кульок». Я зацікавився, зробив звук голосніше і відкинувся на спинку крісла.
— Добре, — сказав старий, — можу посперечатися, що ви дуже заклопотані на роботі. Вчора, сьогодні, завтра. І нехай вам платять багато. Та за ці гроші вони купують ваше життя. Подумайте, ви не проводите цей час зі своїми коханими і близькими. Ні за що не повірю, що вам потрібно працювати весь цей час, щоб звести кінці з кінцями.
Ви працюєте, щоб задовольнити ваші бажання. Але знайте, що це замкнене коло: що більше грошей, то більше хочеться і то більше ви працюєте, аби отримати ще більше. Треба зуміти певної миті запитати себе: «А чи насправді мені так потрібна та чи інша річ, наприклад, нова машина?» І заради цього ви готові пропустити перший танцювальний виступ вашої доньки або спортивне змагання вашого сина?
Дозвольте мені розповісти те, що реально допомогло мені зберегти і пам’ятати про те, що головне в моєму житті. І він почав пояснювати свою теорію «тисячі кульок»:
— Дивіться, одного прекрасного дня я сів і підрахував. В середньому людина живе 75 років. Я знаю, деякі живуть менше, інші більше. Але приблизно 75 років. Тепер я 75 множу на 52 (кількість неділь у році) і виходить 3900 — стільки неділь у вас у житті. Коли я задумався про це, мені було п’ятдесят п’ять.
Це означало, що я прожив уже приблизно 2900 неділь. І в мене залишалося тільки 1000. Тому я пішов до магазину іграшок та купив 1000 невеликих пластикових кульок. Я засипав їх усі в одну прозору банку. Після цього щонеділі витягав і викидав одну кульку. І помітив, що коли я робив це і бачив, що кількість кульок зменшується, то став звертати більше уваги на справжні цінності цього життя.
Немає сильнішого засобу, ніж дивитися, як зменшується кількість відпущених тобі днів! Тепер послухайте останню думку, якою я хотів би поділитися сьогодні з вами, перш ніж обійняти мою кохану дружину і піти з нею на прогулянку. Цього ранку я витягнув останню кульку з моєї банки…
Тому кожен наступний день для мене — подарунок.
Я приймаю його з вдячністю і дарую близьким та коханим тепло і радість. Знаєте, я вважаю, що це єдиний спосіб прожити життя. Я ні про що не шкодую. Було приємно з вами поговорити, але мені треба поспішати до моєї сім’ї. Сподіваюся, ще почуємось!…
Я задумався. Справді, було про що подумати. Я планував ненадовго забігти сьогодні на роботу — треба було робити проект. А потім я збирався з колегами по роботі сходити до клубу.
Замість усього цього я розбудив дружину ніжним поцілунком.
— Прокидайся, люба. Поїдемо з дітьми на пікнік.
— Коханий, що сталося?
— Нічого особливого, просто я зрозумів, що ми давно не проводили вихідних разом. І ще, давай зайдемо в магазин іграшок. Мені треба купити пластикових кульок…
Читайте також: Помилка молодості коштувала сину життя
