Йдеться про п”ять молитов, які читаються віруючими після Причастя. Що це за молитви? До кого звернені? Чи їх слід читати лише після Святого Причастя?
Cенсом нашого земного життя є Євхаристія – Причастя, богопізнання та богоєднання.
Однак, святе Причастя потрібно нам саме тому, що ми грішні.
Пригадаймо слова Спасителя про те, що «лікаря потребують не здорові, але xвoрі» (Мф.9:12). Саме тому, Святі Отці постійно наголошували, що Причастя – це не нагорода людині за добру поведінку чи щиру Сповідь напередодні, але благодать і дар. Це дарунок грішній людині, який даний їй, як аванс, як «залог», як зернятко, яке потрібно зростити.
Тим не менше, розуміючи Святе Причастя, як і всі інші святі Таїнства Церкви, дарунком Господа своїм дітям, ми повинні добре розуміти, що прийняття кожного дарунку Бога це, в певному сенсі, повторення притчі про таланти. Ми можемо ці дарування примножити, а можемо й закопати в землю. За все отримане нам прийдеться давати відповідь на Суді Божому. А там, усе залежить від нас самих.
Вранці, в день Причастя, після ранкових молитов віруючі читають продовження цього «Правила». Воно складається з початкових молитов та десяти особливих молитов. Остання, одинадцята молитва перед причастям: «Вірую Господи і визнаю…» читається безпосередньо перед підходом до св.Чаші.
Після закінчення Богослужіння, християнин, який приступав до Святого Причастя одразу додому не йде, а читає з молитовника подячні молитви. Священик читає ці молитви після відправи, а архієрей – одразу після св.Причастя.
Ці молитви висловлюють найкращі та сердечні почуття подяки Богу за неймовірне милосердя до нас грішних і недостойних стати причасниками святих і животворчих Дарів.
Перша молитва Іоана Златоуста починається словами: «Дякую Тобі, Господи Боже мій, що Ти не відкинув мене грішного, а сподобив стати учасником Святощів Твоїх..».
Друга молитва, належить святителю Василію Великому і починається словами «Владико Христе Боже, Царю віків і Творче всього, дякую Тобі за все добре, що подав мені, і за причастя Пречистих і Животворчих Твоїх Таїн…»
Третя молитва Симеона Метафраста: «Ти, що дав мені Тіло Своє добровільно на поживу, Ти вoгонь, що пaлиш недостойних, не cпали мене, Творче мій…»
Четверта – «Тіло Твоє Святеє, Господи Ісусе Христе, Боже наш, нехай буде мені на життя вічне і Кpов Твоя Дорогоцінна на відпущення гріхів»
Пята – до Пресвятої Богородиці: «Пресвятая Владичице Богородице, світло затемненої душі моєї, надіє, покрове, пристановище, утіхо, радосте моя, дякую Тобі, що сподобила мене недостойного бути причасником Пречистого Тіла і Дорогоцінної Кpови Сина Твого…»
Далі – «Нині відпускаєш…», Трисвяте по «Отче наш», і тропарі святителю, якому служилася Літургія – Іоану Златоусту чи Василію Великому. А по цьому – звичний відпуст.
Ось, що належить пам’ятати не лише священику, але кожному християнину після прийняття Євхаристії:
«Наприкінці, по відправі Божественної Літургії і по спожитті Божественних Таїн, священик перед зніманням священного одягу або й після нього, не виходячи з вівтаря, повинен читати із всякою щирістю і вдячним серцем молитви подяки після святого причастя.
Читайте також:Найцінніше багатство це – Мати…
