Старець Паїсій Святогорець: Самовиправдання не приносить спокою душі

Душа того, хто виправдовує себе, не знаходить спокою

Така людина позбавлений втіхи. Сам він виправдовує своє “я”, але ось чи виправдовує це “я” його самого? Його “я”, його совість не знаходять йому виправдання, і тому душа не має спокою.

Це свідчить про те, що він винен. Наскільки ж премудро Бог все влаштував! Він дав людині совість. Страшна справа! За допомогою жорстокості, хитрості, лестощів людина може домогтися того, чого хоче, але при цьому буде позбавлений душевного спокою. А якщо людина керується совістю, то і без сторонньої допомоги може переконатися в тому, що збився зі шляху.

Розтрачує якусь частину свого багатства – і радості не відчуває. Я хочу сказати, що в останньому випадку у людини немає того духовного спокою, який він мав би, не виправдовуючи себе.

А що вже говорити про тих, хто себе виправдовує, будучи до того ж і справді винуватим! Така людина збирає на свою голову гнів Божий. Адже, по суті справи, він займається розкраданням того, що йому не належить. Йому дається багатство, а він пускає його на вітер. Хіба може мати спокій душа того, хто пускає багатство на вітер?

Той, хто виправдовується, себе засліплює. Потім диявол знайде йому виправдання, навіть якщо така людина зробить вбuвство. “Як же ти його так довго терпів? – каже диявол. – Так тобі треба було прикінчити його набагато раніше!” І така людина може навіть захотіти отримати від Христа відплата за ті кілька років, які він “терпів”! Тобі зрозуміло? Так-так, можна і до цього дійти!

– Геронде, але саме той, хто виправдовує себе, страждає, то чому він не хоче перестати себе виправдовувати, щоб припинити мучать його докори сумління?

– Тому що самовиправдання – це звичка. Щоб її відсікти, необхідна сила волі. Такій людині необхідно навчитися не просто не виправдовуватися, але ще і займати правильну духовну позицію.

Адже якщо людина, не виправдовуючись вголос, стане все ж носити в душі впевненість в тому, що з ним обійшлися несправедливо, то буде ще гірше, тому що якби він сказав щось на своє виправдання, то йому б на це заперечили, і таким чином він зміг би пізнати себе і вийти з омани. В іншому ж випадку він може нічого не говорити вголос, але про себе думати: “Правда на моєму боці, однак я мовчу, бо я вище цього”. Таким чином людина залишається в омані.

Читайте також: Чарівна ніч на Івана Купала: що можна і не можна робити в це свято

Джерело.