У 18 я дізналася, що батько мені не рідний. Ця новина змінила моє життя

Коли мені було 18, я дізналася, що мій батько насправді мені не рідний. З мамою вони познайомилися, коли мені було два роки. Мій рідний батько покинув її вагітною.

Батьки вирішили, що раз я тепер доросла, то маю право знати правду. Що краще скажуть самі, ніж спливе потім. Сказали, що навіть не засудять якщо почну шукати біологічного батька – це моє право.

Я була в шoці. В ступорі. Всю ніч провела в роздумах і не могла заснути. В голові каша.

Рідний батько? А який він? А раптом шкодує про минуле? Раптом буде мені радий, якщо я його знайду? А якщо не буде? Плакала, думала: «Ну чому я? Чому це зі мною сталося? Все ж було так добре … Все хороше було брехнею? Ми не сім’я?».

А потім … а потім я стала згадувати. Я згадала, як тато сидів до першої години ночі, роблячи зі мною вироби в сад, коли мама була на зміні. Згадала, як потайки від мами ми їли на кухні в темряві цукерки. Згадала, як в гаражі його друга, поруч з яким я гуляла поки тато допомагав, я раптово забігла всередину а на мене полетіла розпечена до красна залізна арматура …

Папа схопив її голою рукою. Опік був стрaшний. Зате я ціла. Згадала, як на кожен День народження, з тих що пам’ятаю, він дарував мені нехай і невеликий, але гарний букетик. Приносив його прямо до мене в ліжко з самого ранку, але ж якщо мені рано в школу – він в 6 ранку за ним бігав у квітковий магазин.

Як він, вміючи готувати тільки пельмені і яєчню, навчився пекти мій улюблений торт, тому що його постійно не було в магазинах (перші спроби були огидні, але він не здавався).

І вранці я прийшла на кухню, коли тато пив каву, побачила той самий шрам на руці від опіку, обняла і сказала, що іншого тата у мене немає і бути не може. Ні, ця новина не пройшла безслідно.

Вона дала мені зрозуміти як сильно я люблю маму з татом, і як сильно люблять мене вони.

Читайте також: Мій італійський досвід: втратила роботу і розпочала нове життя

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram