Женився до армії, щоб ніхто дівчину не забрав

Проїжджаючи селом Горінчове Хустського району, не могли не помітити на дорозі пару пенсіонерів. Звернули на них увагу тому, що чоловік, піднявши капот, копирсався у машині, а жінка, поспішаючи до нього, тримала у руках шампури, очевидно, зібралися на шашлики. Не часто таку картинку зі щасливими пенсіонерами побачиш на селі. Пригальмували коло них. Здивовано поглядають на нас: мовляв, так, справді, збираються на природу, що тут дивного? І розповідають про себе. Марія та Василь Драгушиничі, обом по 76 років, живуть разом уже 57 літ.

– Певно, молодими одружилися? – цікавлюся.

– Ще перед армією, – сміється чоловік, ніжно поглядаючи на дружину. – Дуже мені сі сподобала, то женив, щоби ніхто не забрав. Вона сама файна. Чи дасте їй тілько літ?

На його слова дружина ніяково посміхається і зізнається, що все життя за своїм Василем як у Бога за пазухою. Хазяйновитий господар, добрий чоловік, дбайливий батько. Що ще треба для жінки? Виростили четверо дітей, дочекалися шестеро онуків і чотирьох правнуків. Увесь вік тяжко трудились у колгоспі, мали своє чимале господарство. А тепер на пенсії, є вільна хвилина. Ото їдуть до лісу на день народження онучка, будуть смажити шашлики.

На моє прохання, сміючись, позують для фото у газету. Тішиться душа, що є такі щасливі подружжя, які дбають, поважають і люблять один одного на старості. Дай Боже їм ще міцного здоров’я та довгих щасливих літ у парі!

Олена ПАВЛЮК, Закарпатська область

Читайте також: Сповідь коханки: “Він мені чітко сказав, що дружину любить і ніколи її не кине, бо дружина – це дружина, вона – назавжди”

За матеріалами видання:“Вісник к”