Автор: z Iryna

— Виїжджайте обоє. У моїй квартирі вам місця немає! — свекруха зайняла мою спальню, але ненадовго Ольга відчинила двері й побачила Сергія з двома великими сумками в руках.

— Діду, ти кажеш, що в цьому шумі є зміст? Але я чую лише тріск і порожнечу. — Ні, дитинко. Тріск — це голос самої планети. А порожнеча

— Катре, я критикую твій пиріг не тому, що хочу тебе образити. Я просто боюся, що коли в цьому домі зникне порядок, ми всі перестанемо чути одне одного.

— Знаєте, я завжди думав, що цей шалик пахне чиїмось нездійсненим бажанням зігріти світ. Я носив його а шиї, навіть не знаючи, чиї руки його створили. Анна жила

— Мене звільнили через вік. На прощання я всім колегам подарувала троянди, а начальнику залишила папку з результатами мого таємного аудиту — Лєно, нам доведеться розлучитися. Геннадій промовив

— Я зроблю це, Галю, — сказав Микола, дивлячись на її фотографію на полиці. — Я ж професор. Невже я не зможу змішати борошно, яйця та цукор за

— Мамо, я бачив нашого тата в обнімку з якоюсь молоденькою блондинкою! Він тобі зраджує! — Костик кипів від обурення. — Ти, мабуть, щось наплутав, синочку… — пробурмотіла

— Сюрприз! Завтра зранку приїжджаємо, зустрічайте! — родичі хотіли знову нагрянути без запрошення. «Ми завтра зранку приїжджаємо — зустрічайте. Ранковий потяг о 7:20». Анастасія, присіла на краєчок дивана,

— Анечко. А ти чого ще в піжамі? Перед чоловіком треба завжди виглядати охайно й елегантно. Іди но, вмийся, а нам з Вітею треба дещо обговорити. — Та

— Ліз, ми багато не візьмемо. Запакуй нам у дорогу твій фірмовий пиріг і пару баночок варення, — ліниво потягнувся Гліб із усмішкою на обличчі. Ліза дивилася на