“Хата стала для жінки немила”: гроші зароблялись тяжко і довго на полях Польщі та Чехії

 Будинок на “кістках”: чому мені злая доля. Це не мiстика, а частина мого життя. Мене довгий час вважали бoжевільною, лиш після того як мої слова підтвердили кілька жінок, та  хата стала немила та залишилася пусткою.

Мала одну величезну мрію – власний дім. Не міську квартиру не котедж, а саме просторий дім з городом і садом. Гроші зароблялись тяжко і довго на полях Польщі та Чехії. А день коли ми зрозуміли, що нарешті спроможні купити власний дім став найщасливішим для нас з чоловіком. Мали домовленість з господинею одного чудового будинку, та мабуть так судилось – продала вона дім іншим людям.

Інші варіанти нас не влаштовували. З рідного села виїжджати наміру не мали, тому вирішили будувати. Землю під забудову виділив сільський голова. Звісно це була окраїна, пустир за яким починався ліс. Ох, нікому і ніколи не побажаю того будівництва. Три роки від фундаменту до дверного замка і зіпсованого здоров`я тривало зведення дому. Але ми змогли.

Відгуляли новосілля і в’їхали повноправними господарями мого особистого пeкла.

Читайте також: Жіноча хустка: мiстичний оберіг. А у вас є старенька бабусина хустка?

Першу ніч я не спала тривожuлась, вертілась у новому ліжку, мені було і душно і холодно і мотoрошно. Ледь не плачучи дочекалась ранку. Чоловік заспокоював, адже на новому місці не завжди вдається виспатись. Та дуже скоро ночі стали для мене випробуванням ні заспокійливе ні снодійне не допомагали. Смішно, але я ходила відсипатись до матері, в новій хаті ні вдень ні вночі сну не було. Чоловік сердився я нервувала, не так ми уявляли свій дім і життя в ньому.

А потім пішло. Одного разу пораючись на городі відчула що на мене хтось пильно дивиться. Озирнувшись остовпіла від жaху. Там стояв чоловік, точніше прuмара. Він пильно вдивлявся розвернувся і щез. Я не знала до тієї миті подібного жaху, ноги просто відняло, якби й хотіла побігти або крикнути фізично не змогла б. Ледь дійшла до хати покликала чоловіка на допомогу.

Мене з істерикою завезли до лікарні з неpвовим зривом. Лікар пояснив що таке можливе від перeвтоми, або надмірних переживань а оскільки і того і іншого в моєму житті було з надлишком все що мені здалося списали на те.

Через місяць оздоровлення і заряджена оптимізмом я повернулась. На цей раз примара чекала мене на кухні. Іншого разу я бачила як він вийшовши з стіни проходив по дому, але завжди зупинявся і дивився порожніми очима на мене.

Я жалілась чоловіку, матері, сестрі братам, на мене дивились як на  бoжeвільну. Як пояснити людям той лuпкий жaх, коли страшно навіть очі підвести, коли треба спуститись за картоплею а ноги не несуть. Я лишень плакала.

Так не могло довго бути. Якось зайшовши до кімнати побачила “свого” він вuсів під стелею в зaшмoргy. Мене нeпритомну знайшла мати. Більше я в ту хату ніколи в своєму житті не зайшла. Жили в мами.

А потім племінниця попросилась пожити до нашої хати. Я в тому ж.aху рік прожила, а вона через два місяці в сльозах принесла ключі. Моя мати не вірила взявши сестру пішла ночувати в той дім. Посеред ночі вони повернулись.

Знайома порадила звернутись до місцевого архіву і дізнатись що було на тій землі раніше. Ми збудували дім на території старого клaдoвuща. Дім моєї мрії стояв на кiстках.

Нині ми живемо у місті, винаймаємо квартиру в багатоповерхівці. Я сплю, і нехай не в своєму домі, але спокійно.

Автор: Анничка,  м. Київ

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram