Життя
Леся часто заходила в магазини дитячого одягу. Спостерігала, як щасливі матусі купують своїм донечкам-синочкам крихітні одяганки, малесенькі капчики, мініатюрні шкарпетки, іграшки. А коли виходила, ховала очі за темними
У мене було два сина, коли я зaвaгiтнiла втретє. Батько дітей сказав: «Або я, або дитина! Іди на aбopт!» Сьогодні о 10 ранку, молодший син пішов з дому
Таня з важким серцем їхала додому з італійських заробітків. Здавалося б, душа має співати, бо ж дочка заміж виходить! Ще й доволі вдало: майбутній зять – викладач університету,
Василя всі знайомі називали маминим синочком. Звик він до цього прізвиська, хоч категорично з ним не погоджувався. Ну хіба ж мати винна, що батько зовсім молодим помep? Хто
– Ні, ні! Не роби це зі мною, прошу тебе! Не треба! – дівчина билась під руками Сашка, звивалась, дерлась, плакала і просилася. – Не роби цього зі
Омелян сьогодні вкотре не ночував удома. Вкотре посварився з матір’ю. Звісно лаявся, як завжди, лише він один, кричав, стукав ногами та кулаками, а мати тихим голосом застерігала його
Василь, насупивши очі, знехотя човгав ногами по супермаркету. І чого мати поперла його в магазин? Сама б все прикупила до свята. А що ж він у тому розуміє?
Наталя Григорівна ніби не помічала рясного дощу, хоч промокла до рубчика. Не оминаючи калюж, йшла додому, як у тумані. І зовсім забула, що у сумочці лежить парасолька. Ще
Зойка ридма ридала, не в змозі стримати сліз. Зачинила наглухо двері, завісила шторами вікна, щоб не чути і не бачити того, що діється у селі. А там, на
Якось потрапив я до лікарні саме напередодні Нового року й провалявся там усі свята. То була звичайна районна лікарня, і хворі, а лежало їх у палаті зі мною