До сліз. 10 заповідей батькам від чоловіка, що ввійшов в газову камеру разом з дітьми

Януш Корчак – видатний педагог, письменник, лікар і громадський діяч, який відмовився врятувати своє життя тричі.

Вперше – коли Януш прийняв рішення не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще напередодні страшних подій.

Вдруге – коли відмовився тікати з варшавського гетто.

А в третій раз – коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися в вагон поїзда, що відправляється в табір, до Корчаку підійшов офіцер СС і запитав:
– Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Гарна книга. Ви можете бути вільні.
– А діти?
– Діти поїдуть. Але ви можете залишити вагон.

– Помиляєтеся. Не можу. Не всі люди – мерзотники.

А через кілька днів, в концтаборі Треблінка, Корчак, разом зі своїми дітьми, увійшов в газову камеру. По дорозі до смерті Корчак тримав на руках двох найменших діток і розповідав казку нічого не підозрюючим малюкам.

В принципі, можна більше нічого не знати про Корчака. І прочитати 10 заповідей, рекомендованих цим приголомшливим чоловіком для виховання дітей.

-Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.

-Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.

-Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений – йому воно важке не менше, аніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у нього немає досвіду.

-Не принижуй!

-Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

-Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

-Дитина – це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, і не тільки плід від плоті і крові твоєї. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ній  творчого вогню. Це щира любов матері і батька, у якій буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана нам на зберігання.

-Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.

Люби свою дитину будь-якою – не талановитою, вередливою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.

Читайте також: Сильно. Пост матері про метод виховання

Джерело. 

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram