Історії успіху українців, які не захотіли мити посуд, емігрувавші за кордон

У Португалії ми спілкуємося з багатьма українцями, тут 50000 співвітчізніків. Про історії деяк з них розповіла у Фейсбуці Віра Черниш.

Світлана за освітою вчитель музики, працювала в імміграційній службі перекладачем, зібрала грошей і недавно відкрила власний ресторан, в якому готують найсмачніші бурітос, гуакамоле і кесаділью, які я коли-небудь їла.

Таня – відмінний маркетолог, працювала виробника світильників бренд-менеджером, недавно вирішила запустити власний консалтинг, допомагатиме українським дизайнерам і архітекторам виходити на західні ринки.

Анатолій возить пластикові вікна з Польщі, встановлює їх в Португалії, у нього власна фірма. Скаржиться, що португальці звикли терпіти +15 в приміщенні взимку, тому живуть зі старими дерев’яними рамами, нові ставлять неохоче.

Читайте також: Горезаробітки українки: їх було п’ятеро. Тікала додому пoбuта й зпyстошена

Ще є Віталій, і нього партнери по бізнесу, батько і син. Вони займаються ремонтом, роблять все, від штукатурки до укладання ламінату. Більш інтелігентних будівельників я в житті не зустрічала. Обговорювали з ними історію Португалії, радили мені, які книги почитати, які навколишні визначні пам’ятки подивитися.

Те, що українські емігранти промишляють за кордоном тільки миттям посуду і прополкою полуниці на полях – міф. Організувати себе і свою сім’ю, щоб виїхати в іншу країну, в ній інтегруватися, вивчити мову, знайти своє місце і домогтися успіху – для цього потрібна підприємливість, наполегливість, працьовитість, допитливість, навіть талант, і цих якостей у співвітчизників досить.

Їдуть розумні, активні, талановиті. І це не погано, і не добре. Це просто дійсність.

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram