“Коханий одружився на іншій, та ще й дитину назвав так, як планували назвати ми свою, спільну доню”

«Романтика почалася прямо в той день, коли я остаточно розлучилася зі своїм ревнивим муженьком. Я прилетіла додому на крилах свободи і щастя, впала на ліжко, закрила очі, посміхнулася. Я розуміла, що все буде тепер інакше. Лежала я на ліжечку десь близько півгодини. Намагалася заснути, але мені, чомусь, не дав це зробити монітор, який не відключився автоматично.

Коли підійшла до монітору і клацнула мишкою – зрозуміла, що не дарма підійшла. Незрозуміло, як вийшло, але на моніторі висвітилася фотографія красивого брюнета. Закохалася відразу. Так закохалася, що і дивуватися забула раптовій і незрозумілій появі загадкового зображення.

Я написала цьому хлопцю. Віталій.  Я так захоплювалася його ім’ям! Але засмутилася, коли дізналася, що він живе в іншій країні. Мені інтуїція говорила, що я побачу його, що буду з ним. Залишалося тільки чекати. І я чекала. Чекала два тижні. Потім приїхав він. І батьки були не проти, бо бачили мої оченята щасливі.

Було море пристрасті в першу ж ніч. Море любові і ласки. І мені було зовсім не соромно, що я була близька з ним. Він поїхав. Я знову його чекала. І батьки його теж чекали. Він їх взагалі підкорив!

Читайте також: Летіла за півсвіту до коханого, а він кинув перед весіллям

Потім Віталя приїхав вдруге. І я знову розчинилася в цьому диво-чоловіку. Ми будували плани. Так, я мало не забула про важливе. Він мені обручку подарував, коли ми вперше зустрілися! Маленьку, гарненьку, золоту. Акцентую увагу на тому, що золоту, тому що небайдужа до цього металу дорогоцінного. Але мені головніше те, що зі мною був він. І на фотографіях, зроблених на фотоапарат, який він мені подарував, теж ми були разом.

Пам’ятаю, як він просив мене перефарбуватися з блондинки в брюнетку, сам їздив фарбу купував. Сестра мене перефарбувала. Я так хотіла бути самою – самою для Віталіка. І я була такою. Не вічність, а деякий час.

Потім ми віддалилися, чомусь, і я приїхала з’ясовувати стосунки до нього. Чекала його на вокзалі, поїхали в готель. Не забуду цей вечір! Нам було так класно разом. Ми не захищалися. Я і хотіла завaгiтніти. Так сильно хотіла, що мрія збулася. Я навіть позу «підбудувала», щоб дівчинка була.

Ми розлучилися. Він так і не дізнався, що я дитинку його ношу під серцем. Я зробила вaкyум, бо боялася, що мама подзвонить йому, і все розповість, одружитися на мені змусить.

А вона і не збиралася нічого розповідати. Коли я у всьому зізналася їй, вона дуже засмутилася, бо розуміла, що я зробила величезну дурницю. Я і сама шкодую про скоєне, але не можу повернути нічого, на жаль. Ми розлучилися. Я знайшла іншого, але продовжувала згадувати наші вогняні ночі і дні. Він – вогник! Але погас для мене назавжди.

Восьмого числа, літнього місяця, він одружився. Це було другий ударом по серцю. Третій удар – народження його доньки. Яку, до речі, він назвав так, як ми домовлялися назвати нашу малу, коли одружимося. Я зберігла на комп’ютер фотографію його дружини з його донькою на руках. Софія схожа на нього. А могла б бути схожою на нас».

Алевтина

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram