​Коли-небудь у мене народиться син, і я зроблю все навпаки

Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.

«Коли-небудь у мене народиться син, і я зроблю все навпаки. Буду йому з трьох років твердити: «Милий! Ти не зобов’язаний ставати інженером. Ти не повинен бути юристом. Це не має значення, ким ти станеш, коли виростеш. Хочеш бути патологоанатомом? На здоров’я! Футбольним коментатором? Будь ласка! Клоуном в торговому центрі? Відмінний вибір!” За матеріалами видання svitoch.in.ua

І в своє тридцятиріччя він прийде до мене, цей спітнілий лисіючий клоун з гримом на обличчі, і скаже: «Мамо! Мені тридцять років! Я клоун в торговому центрі! Ти таке життя для мене хотіла? Чим ти думала, мамо, коли говорила мені, що вища освіта не обов’язкова? Чого ти хотіла, мамо, коли дозволяла мені замість математики грати з пацанами? »

Читайте також: Приголомшливий лист про кохання, підтримку та віру Синові

А я скажу: «Милий, але я йшла за тобою в усьому, я не хотіла тиснути на тебе! Ти не любив математику, ти любив грати з молодшими хлопцями ». А він скаже: «Я не знав, до чого це призведе, я був дитиною, я не міг нічого вирішувати, а ти, ти, ти зламала мені життя» – і розітре брудним рукавом помаду по обличчю. І тоді я встану, подивлюся на нього уважно і скажу: «Значить так. У світі є два типи людей: одні живуть, а другі шукають винних. І, якщо ти цього не розумієш, значить, ти ідіот ».

Він скаже «ах» і впаде в непритомність. На психотерапію буде потрібно приблизно п’ять років.Або не так. Коли-небудь у мене народиться син, і я зроблю все навпаки. Буду йому з трьох років твердити: «Не будь ідіотом, Владик, думай про майбутнє. Учи математику, Владик, якщо не хочеш все життя бути оператором колл-центру ».

І в своє тридцятиріччя він прийде до мене, цей спітнілий лисіючий програміст з глибокими зморшками на обличчі, і скаже: «Мама! Мені тридцять років. Я працюю в «Гугл». Я працюю двадцять годин на добу, мама. В мене немає сім’ї. Чим ти думала, мама, коли говорила, що хороша робота зробить мене щасливим? Чого ти добивалася, мама, коли змушувала мене вчити математику? »

А я скажу: «Дорогий, але я хотіла, щоб ти отримав гарну освіту! Я хотіла, щоб у тебе були всі можливості, дорогий ». А він скаже: «А на хрена мені ці можливості, якщо я нещасний, мама? Я йду повз клоунів в торговому центрі і заздрю ​​їм, мама. Вони щасливі. Я міг би бути на їхньому місці, але ти, ти, ти зламала мені життя »- і портрет пальцями перенісся під окулярами. І тоді я встану, подивлюся на нього уважно і скажу: «Значить так. У світі є два типи людей: одні живуть, а другі весь час скаржаться. І, якщо ти цього не розумієш, значить, ти ідіот ».

Він скаже «ох» і впаде в непритомність. На психотерапію буде потрібно приблизно п’ять років.Або не так. Коли-небудь у мене народиться син, і я зроблю все навпаки. Буду йому з трьох років твердити: «Не будь ідіотом, Владик, думай про майбутнє. Учи математику, Владик, якщо не хочеш все життя бути оператором колл-центру ».

І в своє тридцятиріччя він прийде до мене, цей спітнілий лисіючий програміст з глибокими зморшками на обличчі, і скаже: «Мама! Мені тридцять років. Я працюю в «Гугл». Я впахіваю двадцять годин на добу, мама. В мене немає сім’ї. Чим ти думала, мама, коли говорила, що хороша робота зробить мене щасливим? Чого ти добивалася, мама, коли змушувала мене вчити математику? »

І в своє тридцятиріччя він прийде до мене, цей спітнілий лисіючий програміст з глибокими зморшками на обличчі, і скаже: «Мама! Мені тридцять років. Я працюю в «Гугл». Я працюю двадцять годин на добу, мамо. В мене немає сім’ї. Чим ти думала, мамо, коли говорила, що хороша робота зробить мене щасливим? Чого ти добивалася,  коли змушувала мене вчити математику? »

А я скажу: «Дорогий, але я хотіла, щоб ти отримав гарну освіту! Я хотіла, щоб у тебе були всі можливості, дорогий ».

А він скаже: «А навіщо  мені ці можливості, якщо я нещасливий? Я йду повз клоунів в торговому центрі і заздрю ​​їм, мамо. Вони щасливі. Я міг би бути на їхньому місці, але ти, ти, ти зламала мені життя »

І тоді я встану, подивлюся на нього уважно і скажу: «Значить так. У світі є два типи людей: одні живуть, а другі весь час скаржаться. І, якщо ти цього не розумієш, значить, ти ідіот »

Цей текст — хороша профілактика нашого материнського перфекціонізму — прагнення бути ідеальною мамою.

Розслабтеся! Як би ми не старалися бути хорошими мамами, нашим дітям все одно буде що розповісти своєму психотерапевту “.

Автор: Світлана Хміль

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram