Цього року я вирішила літо провести на дачі. Займаюсь садом-городом, ходжу до лісу по гриби, насолоджуюся єднанням з природою, так сказати. Особливо добре це виходить коли в неділю велика частина сусідів їде в місто. Моє добровільне усамітнення порушив раптовий приїзд подруги. Привіт, Оленько! Яким вітром тебе занесло в мою обитель? – Усміхаючись запитала я, побачивши що подруга зайшла в хвіртку, – Чому не подзвонила? А я нещодавно з лісу повернулася і грибами займаюся.
– Привіт, подруго! – Привітала мене Оля – Я дзвонила, тільки ти трубку не брала. Знаю де твій «скит», ось і рвонула до тебе на удачу. Можна тиждень у тебе пожити? Рятуй, подруженько!
– А я в лісі була, не брала з собою телефон, проходь і розповідай, що там у тебе сталося? Відповіла я і пішла ставити чайник. У проблеми друзів краще вникати за чарочкою чайку. Виявляється до Олі приїхали гості в її однокімнатну квартиру-студію. А гостями виявилися знайомі її далекої родички. Родичка подруги жінка проста, сільська і дала адресу Олі своїм знайомим, які збиралися в наше місто. Про те, щоб запитати дозволу у Олі і зателефонувати їй, напевно навіть не замислювалася, просто потурбувалася про своїх знайомих, щоб на житло не витрачалися і було де заночувати.
Мою подругу, ясна річ, поява незнайомців на порозі не порадувала. Вислухавши незнайомців, чоловіка і жінку середніх років, Оля зателефонувала родичці: – Тітонько Клаво, що за справи? Чому ти даєш мою адресу комусь, та ще й без мого відома? Хто ці люди? Навіщо вони мені?
– Не кричи ти так, оглухнути від тебе можна! Відповіла Ольгина родичка.
– Що значить не кричати?! – не припиняла обурюватися моя подруга.- Мені ніхто сторонній в квартирі не потрібен, у мене не готель і я не збираюся спати з чужими людьми в одній кімнаті, тут тобі не село! І взагалі я у відрядження їду, так що розбирайся зі своїми земляками сама.
– Так постривай ти, не кип’ятися! Це Валя з Толею, мої знайомі. З приводу маленької квартири не турбуйся, вони люди не розпещені. У тісноті, та не в образі, як то кажуть. Вони приїхали будматеріали придивитися та замовити, хочуть по модному ремонт в будинку зробити. Зайвих грошей у них немає, нещодавно дочку заміж видали. Тим більше ти у відрядження зібралася.
– Як це мило, – з’язвила Оля, – на весілля гроші знайшлися, на будматеріали теж є, навіть на дорогу роздобули монет, тільки на орендоване житло чи готель немає. Бедненьки! Знаєш що, тьоть Клав, ти жінка добра, а я зла. Не пущу їх до себе! Жди від них дзвінка. Після розмови з родичкою Ольга вийшла на сходи, де її чекали не звані гості: – Я поговорила з тіткою Клавою, ви Валя і Толя, так? Послухайте мене, я не можу вас прийняти у себе, мені терміново потрібно виїхати у відрядження. Доведеться вам пошукати готель, тітка Клава оплатить.
Толя знизав плечима і сказав: – Ох, не складно все вийшло, потрібно було заздалегідь домовлятися. Гаразд, підемо готель шукати, але попереджаємо, якщо Клавкі дорого здасться, то до тебе повернемося, ми не бомжі на вулиці ночувати.
Це прозвучало загрозливо і Оля набравши мій номер кілька разів і не дочекавшись відповіді, швидко зібрала все необхідне і понеслась на вокзал. Тільки вона закінчила свою розповідь, як її телефон пожвавився – дзвонила тьотя Клава. Подруга не стала відповідати, а тільки мстиво посміхалася, поглядаючи на телефон.
Фото ілюстративне з вільних джерел
