Правда життя: коли батьки міняються з дітьми ролями

Ідуть до храму літні люди й молоді. Матері ведуть за руки своїх дітей. Та минають роки — і міняються діти ролями зі своїми вже старенькими батьками, тож ведуть уже їх за руку до церкви.

Бабуся Текля прожила довгий вік — їй уже 90 літ. Ноги не хочуть слухати, тому син веде маму на богослужіння за руку, а другою рукою вона опирається на палицю. Па–м’ять іще має чудову. Добре пам’ятає перше жовтня 1947 року, коли вперше прийшла до цієї хати невісткою. З чоловіком прожила 60 років. Було, каже, по-різному: з водою і з бідою.

Та була терплячою і не переставала молитися Богові, щоби давав їй силу й терпіння. Ця весела, з почуттям гумору жінка завжди була бажаною гостею в кожній сільській оселі. Крім праці в колгоспі, пані Текля ще й куховарила на весіллях, хрестинах, проводах до війська. Дуже вже смачно готувала! Смак її страв, особливо ковбас і шинок, пам’ятають односельці й досі.

Іноді пані Теклю підміняла її сестра Оля. В сім’ї їх було четверо: двоє братів, котрих уже немає серед живих, і двоє сестер. Заробляла Текля, як могла, бо підростали в неї двоє синів — Микола й Ігор. Микола в Тернополі служив у поліції. Ігор, перенісши операцію на серце, зостався жити з мамою. То він щонеділі веде її за руку до церкви.

Чимало молитов знає бабуся Текля. Каже, що тільки вони допомогли їй дожити до глибокої старості. Приходила з важкої праці на колгоспному полі додому, робила все по господарству і пізно ввечері молилася. Просила Всевишнього й Матінку Божу здоров’я для синів, онуків. Молилась і за своїх невісток, котрі перебували в чужих далеких країнах на заробітках.

Бабуся Текля каже, що в житті найголовніше — віра в Бога і молитва до Нього. Якщо людина вірить і молиться, в неї все буде добре. Радить ніколи не впадати в паніку, бо з кожної безвиході є вихід. Головне — вірити.

Читайте також: “У неповні 18 Юля залeтіла, вийшла заміж, купалася в грошах і діамантах. А потім чоловік обібрав до нитки і покинув з дітьми”

Руки старенької і нині працюють на городі й у квітнику. З ранньої весни до пізньої осені цвітуть на її обійсті квіти і милують око господині й перехожих. Ще бабуся любить приймати гостей. Тішиться внуками, їхніми сім’ями і просить у Господа лише одного — миру й спокою нашій неньці Україні.

Ганна НІЗДРОПА.

с. Зелене Гусятинського району.

За матеріалами видання “Вільне життя”

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram