“Приймаючи людей, до кінця дня я старію просто на очах” – цілителька

«Ще дівчиною я сама собі на карти кидала, – розповідає цілителька з Городка Людмила Левандовська .

Мама була віруюча, забороняла це робити, то ж змушена була ховатися. А ще було таке, що дивлюся на людину і бачу, що вона має скоро померти, а ця на днях заміж виходить, а от та – захворіє… Але я того не казала нікому, боялася, щоб не прийняли за ненормальну. А потім чую, та померла, та захворіла, та заміж вийшла…».

Допомагала не лише пророкуванням. Прийшла до неї жінка і каже, що її сестра зі Скаржинець не виходить, але нічого не допомагає. Виписали, а вона втікає з дому, кричить ночами… «Не вези в лікарню, я скажу, як лікувати, – сказала їй Людмила. – Вона не хвора, то їй так сусідка зробила». Жінка чинила все, як сказала знахарка, і через кілька місяців її сестра вже пішла працювати. І підтвердила слова цілительки, що дійсно, з сусідкою вони посварилися, та їй пригрозила: «Ти мене ще згадаєш».

Людмила врятувала життя й дитині, яка вже другий рік не виходила з лікарень. Знахарка побачила, що на дитині порча, – її батько гуляв, і коханка поробляла на його дружину. А воно перекинулося на дитину…
Намагаючись зрозуміти, що з нею коїться, Людмила ходила і до ксьондза, і до батюшки. Ксьондз радив: «Приймай, але тільки травами лікуй, а карти не кидай». А батюшка взагалі сказав, що вона велика грішниця, бо не можна передбачати майбутнє. «В тебе щось вселилося», – казав він.

А люди продовжували йти до неї й нахвалювати: «Люся, як ти казала, все так і вийшло». Одному сказала, що його раптово покличуть на роботу за кордон, нехай готує закордонний паспорт. Так і сталося. Іншому вказала, де знаходиться його кінь, там він і знайшовся, а колезі повідомила, що гроші в неї вкрали не злодії, а її внук. Потім так і виявилося, що він їх взяв і віддав своїй дівчині.

Коли видіння вже зовсім замучили, поїхала до однієї дуже сильної знахарки. Думала, може, вона скаже, що то з нею робиться?

Бабка подивилася на неї й каже: «Бачиш, люди під хатою сидять, іди й приймай. А я послухаю, що ти будеш казати». Людмила вийшла й почала розповідати те, що бачить. Каже одному: «Ти був у тюрмі», другому: «Ти над жінкою знущаєшся, гуляєш, б’єш її». І так усім, хто був у черзі. «Адже я бачу людину наскрізь: її організм, те, що було, що є і що буде», – запевняє вона…

«Ця дівчинка помре від раку, а ти будеш жити»

«Я вже два мікроінсульти перенесла і чотири рази була на тому світі, – продовжує знахарка. – В минулому році йду з роботи і бачу, що лежу в домовині, а рідні навколо плачуть. Того ж дня мені стало погано, і я потрапила в реанімацію. Пролежала там недовго, бо мене, як безнадійну, відправили додому помирати.
Я вже з усіма попрощалася і вже бачу, як мене несуть на цвинтар, і вся рідня – ті, хто помер, – мене зустрічає. Аж тут батько, що сидів біля мене, коли я помирала, почав кричати і плакати. І тут переді мною з’явилася дівчинка, і почувся голос: «Ця дівчинка помре від раку, а ти будеш жити і допомагати людям». І тут я бачу, як від мене щось темне перейшло на дитину. Згодом я дізналася, що вона справді померла.

… За словами Людмили, на тому світі вона побувала п’ять разів! Завидющі подруги, які не дочекаються, аби забрати в неї дар, поробили їй так, що довелося лягати на операційний стіл. В неї діагностували онко, але жінка сама собі поставила діагноз і знала, що виживе. Одна біда – наркоз не взяв, і вона відчувала все – від початку і до кінця операції. «Прийшла додому, ще одна проблема, – каже знахарка, – через три дні шви розійшлися, і марля звідти вилазила шматками. Мого лікаря не було, щоб зашити все знову, і я змушена була сама себе лікувати. Коли згодом прийшла до лікарні, на мені все зажило як на собаці, а медики дивувалися: «А ми думали, що ти не виживеш»…

Там же, у лікарні, вона поставила діагноз одному з лікарів: «У тебе пухлина під грудьми». «Та ні, то жировик». «А ти все-таки перевірся». Пішов, а там пухлина…

Взагалі, з пухлиною в Людмили був дуже неприємний випадок, і зараз вона намагається більше цим не займатися. Якось прийшла до неї жінка з пухлиною на грудях. Цілителька почала качати яйцем, і якраз в той момент її власна донька пройшла повз них. А цього, за словами Людмили, категорично не можна робити! І хвороба з жінки перейшла на її доньку. «Я її два роки лікувала! – каже Людмила. – А коли вилікувала, то хвороба знову перекинулася на ту жінку. І вона позбулася грудей.
В мене є спеціальні методи лікування онкозахворювань, але зараз я за це не беруся, бо сама хвора. Тому що кожному, хто прийде до мене, я віддаю енергію. І чим більше людей прийде, тим гірше мені робиться, – каже Людмила. – Я старію просто на очах, і до кінця дня обличчя в мене стає зіжмаканим, наче в старої баби. Набираю з людей стільки болячок! Коли була в лікарні, мені 40 діагнозів поставили».

«Вона ходила за мною слідом»

… До Людмили часто приходять люди, які хочуть змінити житло, або в новому будинку їм, з якихось причин, некомфортно. В таких випадках знахарка завжди радить прислухатися до себе. «Коли хочете купити хату, сядьте, і якщо вам спокійно на душі, то хата вам підходить, – каже цілителька. – А якщо виникає тривога, страх, відчуття, що самі в цій хаті ви боялися би, – вона не ваша. Хазяїн вас не визнає, і жити вам у ній не дасть. Коли ж у хаті, яку ви хочете купувати, хтось трагічно загинув, ви теж відчуватимете дискомфорт, страх.
… В хаті, в якій я живу, до мене вісім років ніхто не міг жити. Я ще дивувалася, як таке може бути? Але з першої ночі по хаті почала ходити якась жінка з чорним розпущеним волоссям. І бачила її не лише я, а й сусіди, які вночі виходили на вулицю, бачили, як вона бродить попід хатою. Справа в тому, що вона колись жила в цьому домі, але впала з горища і розбилася.

Жінка вночі ходила по хаті, говорила, мій батько теж її бачив, запитував, хто то ходить по хаті? Вона слідом за мною ходила, не давала мені робити, тільки вийду – вона вже там. Тільки візьмуся за роботу, то або впаду, або захворію. Вилізу на гору, вона мене звідти скине, я вся потовчена ходила. Довго я з нею боролася, адже, як виявилося, вона магією займалася».

Сам собі знахар

За словами пані Людмили, кожна людина в певних випадках може допомогти собі сама. Варто знати лише найпростіші правила. Отож, на свята нікому і нічого не можна позичати. «Йде чистий четвер, – каже знахарка, – і від цього дня, протягом якого треба якомога краще вимити і прибрати оселю, і до Великодня нікому нічого не давати. Бо так все своє добро віддасте. А бажаючих щось у вас позичити у ці дні буде чимало».

Аби в хаті був лад, потрібно задобрити домовика. А для цього не забувайте по кутках оселі його улюблені ласощі – кисіль, вино, цукерки. А на свята залишайте їх на столі.

Заберіть з-під порога килимки, бо коли витрушуєте їх чи миєте, то все, що вам насипали, зносите додому.
Періодично посипайте біля порогу свячені сіль, мак і бризкайте свяченою водою.

Кожна людина може «викачати» собі яйце сама. Вибийте яйце в склянку, змовте «Отче наш», перехрестіть її і поставте напроти голови. Якщо вранці яйце зміниться, значить, хвороби і поробки відходять, якщо таке, як було звечора, нічого не допомогло. Так треба робити три, шість, дев’ять разів. Яйця після цього вилийте в унітаз, якщо живете в селі, то – в ямку. Але не на перехрестя чи в річку.

Нічого не підбирайте на перехрестях. Там нерідко можна знайти дорогі речі – золоті каблучки, сережки, крупні купюри. Таким чином передають хвороби. Людина підбирає, а потім думає, звідки в неї взявся рак чи ще якесь страшне захворювання. І їй в голову не прийде, що свою біду вона знайшла на дорозі. І ще, якщо будинок знаходиться біля перехрестя, толку в його мешканців ніколи не буде. Якщо у вас є знайомі, які живуть в таких будинках, ви зрозумієте, про що я. Таким людям весь час потрібно ходити до відмови.

Читайте також:Вражаюча розповідь. І відійшли ми від матері своєї…

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram