-
Як вийти правильно із карантину?
Соціальна роль людини передбачає маску. Не медичну, а “типологічну/психологічну”. Кожен з нас виходячи “в люди”, бажає бути неуразливим. Тому люди носять маски, видають себе трохи за інших. Інакше кажучи, повертаються до соціуму своєю неуразливою стороною. А для цього потрібно знати свої сильні та слабкі сторони. Отже, кілька простих правил виходу з карантину. Перше – не забувати про свої маски, не лише медичні. А про психологічні, типологічні. У кожного психотипу своя маска. У дорослому віці людина має вже знати, де його маска, а де – ні. Друге – психогігієна. З чистими руками і чистими помислами, намірами ми маємо іти до інших. І такі ж самі наміри мати до себе. Не впускати…
-
Чому мені про це ніхто не розказав раніше? Нікчемний і могутній водночас – параноїдальна акцентуація характеру
Акцентуація характеру – це не хвороба. Лише яскраво виражена характеристика поведінки, нижня межа норми. У людині з параноїдальною акцентуацією вживаються дві особи: одна – всемогутня, друга – нікчемна. Так розвивається в них внутрішній конфлікт. У них проблема, що живуть вони у світі ворожому, проектують свою злість на інших, провокують на інших агресивну поведінку. І самі проявляють драматизм, агресію. Їх механізм переривання контакту – проекція. Параноїдальна акцентуація формується до тридцяти років і полягає в наполегливості і завзятості при досягненні цілей. Вони цілеспрямовані і рішучі, розумні і начитані, мають нестандартне мислення. Аналізують свої і чужі вчинки, передбачають результат. Можуть проявляти схильність до надмірного контролю над близькими, підозрілості, відрази до людей. Такі люди…
-
Чому мені про це ніхто не розказав раніше? Ігноруєте дитину – виховаєте шизоїда
Холодна, скритна, некомунікабельна – людина-шизоїд. Головне, що це не хвороба, а просто акцентуація характеру. Яскраво виражена характеристика в поведінці. Кожна акцентуація характеру має свою назву. У даному випадку говоримо про шизоїдну. Звучить, як діагноз, але насправді це просто такий тип поведінки і характеру. Така людина не вміє налагоджувати міжособистісні стосунки, надає перевагу самотності. Може поєднувати в собі сором’язливість одночасно з безтактністю. Не вміє визначати емоції співрозмовника, і ставлення до себе. Має розвинену уяву, фантазію, творчі здібності. Така людина може вживати в невеликих кількостях алкоголь або заборонені засоби, щоб розслабитися і влитися в колектив. Багато людей – це стрес для шизоїда. Акцентуація може розвинутися у схильність до підглядання. Злості всередині шизоїда…
-
Чому мені про це ніхто не розказав раніше? Твердий характер, але спокою мало
Люди з твердим характером – епілептоїди. Хто такі та як їх розпізнати? Почати варто з роз’яснення, що так називаємо людину по її характеру. У психології є термін “акцентуація характеру”. У даному випадку – епілептоїдна акцентуація характеру. Це нормально і це не хвороба. У кожного своя яскраво виражена характеристика, свій характер. Отож про епілептоїдів. Стриманий, але вибуховий. Накопичує гнів і вибухає. Після сплеску емоцій довго перебуває у збудливому стані. Він деспотичний і конфліктує через дрібниці. Привертає до себе увагу через маніпуляції. Чітко слідує правилам, не переносить змін. Керується тільки своєю думкою, легко порушує норми моралі. Може дозволити собі хамство, неповагу, фізичну силу, після чого не відчуває докорів сумління. Після сплеску емоцій…
-
Чому мені про це ніхто не розказав раніше? Істероїдним жінкам самим важко реалізувати свої бажання
Між собою людей з істероїдною акцентуацією характеру називають просто “істероїди” або “істерички”. Це “нормальні” люди. Просто мають таку акцентуацію. Акцентуація характеру – це надмірна вираженість якоїсь його риси. Крайній варіант норми, яка не вважається розладом. У кожної людини своя акцентуація. Отож хто такий істероїд? Здебільшого це жінки і підлітки. Якщо чоловік – істероїд, то це дамський угодник. У цього чоловіка мама домінувала в сім’ї. Істероїд хоче перемогти. Відносини спочатку ідеалізують, а потім знецінюють. Прагнуть весь час бути в центрі уваги, виглядати яскраво і неординарно, вирізнятися з-поміж інших. Часто жінка-істероїд демонструє відвертість, але не знає, що з нею робити. Фліртує, а далі флірту – боїться. У душі підліток чи дитина, а…
-
Чому мені про це ніхто не розказав раніше? Нарциси вміють бути хорошими для інших, але не для себе
Між собою людей з нарцисичною акцентуацією характеру називають просто “нарциси”. Акцентуація характеру – це надмірна вираженість якоїсь його риси. Крайній варіант норми, яка не вважається розладом. У кожної людини своя акцентуація. Надмірна вираженість тих чи інших характеристик не завжди шкідлива. Наприклад, люди з істероїдним типом – талановиті актори, а з гіпертимним – позитивні, комунікабельні і можуть знайти спільну мову з будь-якою людиною. Однією з найбільш поширених акцентуацій характеру є нарцисична. Сьогодні заглянемо в душу “нарцисів”. І знайдемо місце для розчулення, розуміння їх краще. І якщо, зазвичай, ви бачили поведінку нарциса – і це викликало у вас бажання відсторонитися, можливо, то тепер час і на інші відчуття. Які вони, нарциси? Такі…
-
Чому мені про це ніхто не розказав раніше? Недоговореність завжди вабить і забирає енергію
Недорозказані історії, недоговорені діалоги в минулому прокручуються в голові в теперішньому. Вони бігають за нами, а ми – за ними. Ігри, у які грають люди. Мама в дитинстві говорила, якщо недоїси кашу, то вона буде за тобою ганятися. Так ганяються за нами незавершені події з людьми. У вас точно були такі історії, коли посварилися з чоловіком, хлопцем, начальником, подругою, мамою і не можете відпустити ситуацію. Миєте посуд – думаєте про це, прибираєте в кімнаті – думаєте про це, стоїте на касі – думаєте про це, зустрічаєтеся з друзями в кафе, киваєте їм головою, начебто слухаючи їх, а самі думаєте про це. Плануєте в себе в голові зустріч з цією людиною,…
-
Чому мені про це ніхто не розказав раніше? Люди не знаходять відповіді на запитання “хто я?”, бо не пройшли вдало підліткову кризу
Найпотужніша вікова криза, яка в усіх на вустах у вигляді “та це перехідний вік» – криза ідентичності. Що треба знати про це? Підлітковий вік має 2 фази: 12-14 років – молодший підлітковий вік; 15-18 років – юнацький вік. У цілому 13 років — 19 років – тінейджери – найважливіший період у психосоціальному розвитку людини. Уже не дитина, але ще й не дорослий. Підліток стикається з новими соціальними ролями і пов’язаними з ними вимогами. Проблема перехідного періоду підлітка полягає в тому, що він уже не хоче бути дитиною, але ще не може бути дорослим в очах дорослих та і у своїх власних. Саме це головне протиріччя підліткового періоду розвитку призводить до…
-
Чому мені про це ніхто не розказав раніше? Вікові кризи пов’язані зі зміною життєвих ролей
Ми поговорили вже про 3 перші кризи дорослішання людини. Пам’ятаємо, що це не кінець життя, а поворотний пункт, після якого ми можемо змінити життя на краще. Оминути не вийде. Вийде їх пройти. Отже, підсумуємо попередні кризи. До 14-15 років підліток уже пройшов 3 психологічні кризи вдало або не дуже. Яким він до цього моменту може бути? Перший сценарій вдалого проходження попередніх вікових криз. Відкритий до світу, з довірою до інших, впевнений в собі, розрізняє свої кордони та кордони інших. Вміє говорити можливостям “так”, і відмовляти, коли суперечить щось його внутрішнім орієнтирам і бажанням. Сформований внутрішній критик, світ відчуттів різноманітний, адекватна самооцінка, вміє навчатися, системно виконувати дії, сформований розпорядок дня. З…
-
Чому мені про це ніхто не розказав раніше? Коли вперше формується самооцінка?
Ви розмірковували над тим, коли вперше з’являється і формується наша самооцінка? У віці 6-7 років. У формуванні самооцінки важливу роль відіграють дорослі. Адже проаналізувати власну діяльність шестирічна дитина ще не здатна. Оцінювання дорослими саме дій дитини є важливою умовою збереження емоційного благополуччя. З роками дитина навчиться самостійно здійснювати аналіз власних дій зіставляти з реальністю, сформується стійка самооцінка і вже не буде такої гострої потреби оцінки інших. Кожну реакцію дорослого дитина переживає як добру або погану оцінку, як добре або погане ставлення до себе з боку дорослого або однолітків. З’являється узагальнення кожного окремого досвіду спілкування з іншими, пов’язаного зі ставленням дорослого. На підставі такого узагальнення в дитини вперше виникає самооцінка, вона…