— Я у своєї дитини її зарплатню забирати не буду. Поки ти вчишся, між іншим, тебе батьки зобов’язані утримувати, а не з тебе щось брати.
— Ви розпестили її! Ціни грошам не знає, ще й підбурює інших дітей, щоб у батьків випрошували цацьки подорожче!
— Та хіба можна так! І їй-то не соромно, і вам ні краплі!”
— Вибачте, я піду, — прошепотіла Діана, донька Аріни, коли тітка розкрила рота ширше, щоб розпочати нову тираду про те, яка ж Діана розпещена.
— Зачекай. Ми підемо разом. Офіціанте, розрахуйте нас двох, будь ласка.
— Що означає, двох? А за це все хто платити буде? — заклопотався брат Оксани і одночасно — чоловік тієї самої тітки, яка щойно посміла розкрити рота на Оксанину доньку.
«Які забавні. Значить, наїхали на мою доньку, але при цьому розраховували, що я все стерплю?» — проскочило в думках Оксани.
І мимоволі в них же з глибин пам’яті спливла відповідь — так, думали, що стерпить. Бо раніше кожного разу, коли дружина брата відпускала на адресу самої Оксани якісь зауваження, намагалася їй читати повчання та нотації що телефоном, що при особистій зустрічі, Оксана робила все, щоб загасити суперекчку і якомога швидше закінчити розмову. Тобто просто мовчала. Невістка ж приймала мовчання за покірність і бачила в Оксані безвідповідальну жінку, яку можна схилити до будь-яких дій на свою користь. Брат мовчки потурав цьому, а на рідкі скарги Оксани та прохання приструнити дружину відмахувався, мовляв, не хоче втручатися в жіночі розбірки.
Тільки зараз ось саме Максим занепокоївся тим, хто заплатить за замовлені в ресторані делікатеси. Воно й зрозуміло, адже завжди в минулому Оксана, знаючи про те, що в родичів фінансові проблеми, пропонувала оплатити рахунок самостійно. Їй-то було абсолютно “не важко”. Родичі, мабуть, вже знаючи про це, ні в чому собі не відмовляли і вибирали в ресторані дорогі страви та напої.
От і зараз на столі стояли два види нарізки, стейки, два види напоїв, найдорожчі салати та тарталетки з морепродуктами. При цьому “на себе” Оксана з Діаною замовили лише по салату, по стейку та по коктейлю — все інше було випрошено родичами.
— Хто замовляв, той нехай і платить. Офіціанте, роздільний рахунок, будь ласка, — сказала Оксана.
— Гей, стій, ти не можеш так… — запротестував Максим.
— Дуже навіть можу, — запевнила його Оксана.
Розплатилася за свою частину замовлення і поспішила слідом за донькою. Знаючи Діану — та буде чекати в машині, а не побіжить куди очі дивляться. Поки жінка йшла до парковки, прокручувала в голові події останніх кількох місяців, які й привели їх родину до нинішньої ситуації.
Почалося все майже п’ять років тому. Діана, єдина донька Оксани, влаштувалася влітку на підробіток. У селі, куди відправляли влітку до бабусі дівчинку, приймали у населення зібрану ягоду за непогані гроші. Діана й вирішила разом з іншими охочими ходити в ліс по чорницю. Дивно, але цей спосіб заробітку дівчинку настільки захопив, що до кінця літа вона повернулася в місто з дуже непоганою сумою.
Оксана гроші виявила випадково, коли вирішила попрати постіль. у доньки. Зазвичай Діана скидала речі в прання сама, але тут мати згадала, що в доньки яскраво-червоний комплект, а вона якраз збиралася прати червоне, якого в домі було мало… Конверт, який випав з-під подушки конверт, перш за все, насторожив. Тому що родичів, здатних подарувати дитині десять тисяч гривень, в їхньому оточенні не водилося.
Гроші, що взялися невідомо звідки, коли з усіх засобів інформації кричать про використання дітей у незаконній індустрії — це цілком собі привід для занепокоєння. Але ввечері все прояснилося. Діана при матері подзвонила бабусі, і та підтвердила, що дівчинка влітку здавала ягоду.
— Мені хлопці порадили гроші сховати, щоб не забрали, — всхлипувала Діана.
Вона, судячи з усього, цього й боялася, дивлячись на конверт з грошима.
— Багато хто розповідав, що в них так кожного літа забирають, кажучи, що раз живеш з батьками, то все твоє — і їх теж. І що тільки батьки знають, як правильно цими грошима розпорядитися. Це нечесно!
— Звичайно ж, нечесно, — погодилася з дочкою матір.
У Діани від здивування тоді навіть сльози висохли.
— Я в тебе хіба щось-небудь колись забирала?
— Ні, але хлопці сказали… пробач, мамо!
— Пробачаю. Але давай на майбутнє домовимося — такі речі ти не приховуєш. Ти уявляєш, що я подумала, коли такі гроші в тебе побачила?
— Що я закладки зранку розкладаю? — посміхнулася крізь сльози Діана.
— В точку. Або ще щось гірше. Тому якщо що — обов’язково мені розказуй.
— Добре, мамо, — пообіцяла Діана.
Гроші віднесли того ж дня в банк, відкривши рахунок на ім’я Діани. Через рік туди додалася приблизно така ж сума, історія повторилася і після дев’ятого класу. А потім Діана вирішила піти в коледж і вже там знайшла собі підробіток — робила за інших студентів контрольні роботи, реферати та доповіді на платній основі. Ці гроші вона вже намагалася віддати матері, але та категорично заявила:
— Я у своєї дитини її зарплатню забирати не буду. Поки ти вчишся, між іншим, тебе батьки зобов’язані утримувати, а не з тебе щось брати.
Знову були розмови про якихось хлопців, у яких батьки забирають зарплатню або змушують за свій рахунок утримувати молодших братів та сестер. Оксана з чоловіком у відповідь на цей лепет категорично заявили, що в будь-якому випадку молодших дітей зобов’язані утримувати їхні батьки, до речі, саме тому вони й завели лише одну дитину — знали, що двох уже не потягнуть.
А всі “повинні і зобов’язані допомагати” разом із тиском на почуття провини — звичайна маніпуляція людей, у яких ні сорому, ні сумління не мається.
— Це що ж виходить, дитина повинна в батьків на шиї до кінця їхніх днів сидіти, по-вашому? — обурилася Оксана.
— Не до кінця днів, а доти, поки не отримає освіту. Вчишся на денному, особливо якщо на бюджеті, як ти — і нагодувати, одягнути й на проїзд дати батьки зобов’язані. Вивчився — шукаєш роботу й сам за себе відповідаєш. Тридцятирічну дитину на шиї тягти — це теж остання справа, але й забирати у дитини її заробіток неприпустимо. Може бути, бувають зовсім вже позаштатні ситуації, коли ці гроші справді питання життя і смерті, але в більшості випадків це не так.
— Ви в мене найкращі, — обняла батьків Діана.
На останньому курсі дівчина знайшла повноцінну віддалену роботу за фахом. Платили їй непогано, а працездатність і захопленість дозволяли Діані заробляти нарівні з матір’ю, а в деякі місяці й більше неї. Більшу частину зароблених грошей дівчина до цього часу відкладала, але зараз, отримавши стабільну роботу, вирішила витрачатися на цікаві для себе речі.
Так у неї з’явився досить дорогий потужний ноутбук. Це була найперша покупка, тому що без хорошого комп’ютера у спеціальності дизайнера інтер’єрів було робити нічого. Але комп’ютером справа не обмежилася — слідом за ним були придбані брендове пальто, сумка та золоті сережки з хай і невеликими, але все ж таки діамантами. Останні сьогодні і помітила двоюрідна сестра — донька Максима та його дружини, варто було тільки Діані з Оксаною прийти на заплановані посиденьки в ресторані. Помітила — і прямо на місці почала дорікати батькам у тому, що вони їй нічого не дали, на гідне життя не заробили, от вона й сидить тепер, бідна нещасна лошадка двадцяти семи років, без сережок, гарної сумки, куртки і всього іншого.
Ну, а на рідну ж доньку бочку катити не станеш, от невістка і висловила Оксані, що та доньку розпестила, привчила її хвастати, та ще й зробила Діану винуватою в невихованості власної доньки.
— Ти як? — опинившись на водійському місці, уточнила в Діани Оксана.
— Нормально. Просто більше я з ними ні на які зустрічі не піду і спілкуватися взагалі перестану. Досолили.
— Повністю підтримую, — усміхнулася матір.
Вп’яте Діана скинула дзвінок від брата. Той, мабуть, все ще сподівався, що сестричка повернеться і оплатить чужі делікатеси. Та ні, родички. Якщо хотіли поїсти на халяву, то треба було хоча б берегіа не плутати.
