Особлива

Ми із чоловіком разом уже 11 років. З них шість одружені. І у нас все частіше і частіше сварки ні через що. Ми можемо потім не розмовляти ще якийсь час. Потім, зрештою, я перша починаю миритися і на якийсь час все знову гаразд до наступного скандалу. Коротко про скандали можу сказати, що він може виїхати на зустріч із друзями та не прийти додому, ночувати. Можемо посваритися через доньку (у нас дитині 6 років). Дочку він любить, звичайно, і вона його, але річ в іншому. Він каже, що я сама шукаю приводу посваритися, а я вже й не знаю, може, і я десь переборщу. В результаті наших сварок я стала ревнива, тому що у…

Життя! Закриваю очі та відношу свої думки далеко-далеко в дитинство. А воно сонячне і безхмарне. Мама і Батько, і дитяча саморобна колиска під черешнею. Коли гойдаєшся, закидаєш голову назад і крізь гілочки та зелені листочки ти бачиш забринівші світло-червоним кольором черешні. Читайте також: Безтурботне дитинство. Відкриваю тихенько двері і бачу, як мама порається на кухні. Люблю згадувати такі ранки. На жаль, її не стало раптово, вона швидко пішла з життя. І коли між голочками, прямо в очі тобі попадає промінь сонечка, такий ласкавий і ніжний. І ти гойдаєшся без думок про майбутнє, бо ти щаслива в ці хвилини. Бо ти незнаєш, що через сорок років, на твій дім нападе ворог. Автор:…

Хочу порадитись і поділитись історією нашої сім’ї, а точніше моїх відносин з свекрухою. Ми з чоловіком живемо окремо. З свекрухою відносини ніби не погані, але вона постійно хоче все знати. Як то кажуть пхає всюди свій ніс. Я працюю, у нас двоє дітей. Інколи вона приходить сидіти з онуками, коли хворіють, а я на роботі. Все б нічого, але коли я прихожу вона постійно наводить свої  порядки то в шафі складає, то на кухні… Я мовчу, але мене це дуже дратує. І ще вона всіляко намагається показати мої недоліки. Каже то в гаражі потрібно тобі вже прибирати, то іграшки поскладати. Я сама знаю, що і де потрібно зробити. Скажу чесно…

В нас зі свекрухою завжди були погані стосунки. Вона мене ще при першому знайомстві не взлюбила. Свекор завжди був привітним і милим до мене, говорив з моїм чоловіком, коли ми сварились або він був не правий. А в свекрухи була винна тільки я. Не така в мене робота, мало заробляю, не так готую, не так ґаздую. Її донечка ніколи в житті палець об палець не зробила, і нічого має чоловіка, який їй все допомагає. А мій має прийти з роботи, задерти ноги і обов’язково погодувати з ложечки. Так вже мене це дістало, що я зібрала речі і поїхала до своєї мами. Лиш вдома я почувала себе безпечно. Пройшло декілька днів,…

Шкільна не дитяча історія Колись Стас та Діана були однокласники аж p першого класу, і ніколи не сварились, бо вони були найкращі друзі, і після цього коли вони перейшли до восьмого класу. Стас захотів бути парою з Діаною, і так сталося що через місяць Діана зрозуміла що знаходиться при надії. А їй всього лиш 16. І вона старалася від усіх це приховати. І Стасові навіть нічого не сказала. Та коли уже був четвертій місяць то дівчині уже було важче приховувати і звісно мама помітила. Вона одразу почала кричати: “Як це сталося? Хто з тобою був? Тільки говори правду, не бреши.” Діана так перелякалася що вибігла з хати. Мама хотіла її…

Борис та Ірина познайомились випадково. Зіткнувшись біля входу у великий офісний центр. Одразу між ними промайнула взаємна симпатія, проте поганий настрій Бориса, зіпсував перше враження Ірини. Жінка в той день мала прийти на співбесіду в одну велику фірму, що знаходилася там. Та як хороший спеціаліст, вона була одразу прийнята на роботу. І яке її здивування було, коли її начальником виявився саме він, пихатий, зверхній хамко. Одразу їхнє спілкування, складалося досить напружено, проте з часом взаємна симпатія одне до одного взяла верх та у них почалися стосунки. Ірині вже було за 30, і вона звісно хотіла вже сім’ю та дітей. Проте, Бориса і так все влаштовувало і що найгірше він не…

Я покохав її в школі. Така синьоока красива дівчина. Спочатку вона всіляко мене уникала, ми навіть не спілкувалися толком. Але десь у випускному класі я таки добився свого, і ми почали зустрічатися. Я любив її всі своїм серцем. Писав вірші, чекав під воротами дому. Проводив з клубу. Ми гуляли літніми вечорами біля озера. Зимою грілися в обіймах. Я чекав кожну мить, кожну секунду її погляду. Навіть до церкви ходив, бо там була вона. І я міг спокійно півтори години спостерігати за нею. Коли закінчились шкільні роки, ми розʼїхались по різних навчальних закладах.Але продовжували зустрічатися на вихідних. Я завжди жартував, що вона буде моєю дружиною, у нас буде купа діточок, ми…

Познайомились з Оксаною на святі у спільних друзів. Вона мені одразу сподобалась, дуже весела, кароока, жартівлива дівчина. Я взяв у неї номер телефон, і наступний день подзвонив. Така відкрита і легка жінка, я влюбився по вуха. Думав тільки про неї, хотів і шукав зустрічі. Для першого побачення приготував квіти, трохи хвилювався, але її манера спілкування і відкритість відразу дали зрозуміти, що вона не із соромʼязливих дівчат. Так почалася наша історія кохання, ми бачились мало не щодня, познайомив із батьками своїми. Вона мене зі своїми, і ми вирішили женитися. Весілля зіграли у жовтні, я був найщасливішим у цей день. Спільне життя почалося у неї вдома, народився синок. Було дуже тісно, бо…

У Марічки з самого дитинства була важка доля. Батьки були розведені, жила вона то в тата, то в мами. Аж коли в тата з’явилась нова дружина, з часом і дитина появилась, вже не так багато часу було для дівчинки. Мама мала чоловіків, але з часом не залишилось нікого, тому вони вирішили, що Марічка все ж таки залишиться з мамою. І вирішила мама поїхати з Марічкою за кордон. Пошукати кращої долі в Італії. Одразу після приїзду було дуже важко. Пані Аня довго шукала роботу, без знання мови. Але жінка завжди намагалася дати донечці найкраще. Місяць за місяцем вони обоє звикали до нової країни та нового життя. Марічка пішла до школи, серед…

З самого свого повноліття я мріяла подорожувати. Як відвідаю Ейфелеву вежу у Парижі, покатаюсь на гондолі у протоці Венеції чи скуштую знамениту італійську піцу у якомусь затишному містечку в Італії. Та реальне життя розставило свої пріоритети. Вийшла заміж, невдовзі появився малюк, як кажуть пелюшки та недоспані ночі. Так термін дії мого першого паспорта підійшов до кінця. Коли син підріс, я поновивши паспорт, знову почала мріяти щоб хоч кудись поїхати. Хоча б в найближчу з країн. Проте невдовзі вияснилось, при черговому огляді, що у сина проблеми з розвитком. Та потрібно було поїхати в столицю, щоб зробити певний огляд та аналізи. Так мій чоловік поїхав швидше за кордон, щоб заробити грошей. Лишилася…