Особлива – Тільки для жінок

Їдучи додому заробітчанка Лариса випадково дізналася про те, що її чоловік має іншу. -Та знаєш, не так вже й важливо, скільки грошей маєш, якщо в тебе душа рветься через одне… через мою доньку”, — почала Зіна, зітхаючи

Лариса сиділа в потязі, вдивляючись у пейзаж за вікном, і думала про все, що

Валентина відвідала свого сина без попередження і була змушена перехреститися. Жінка запам’ятала це видовище на все життя

Валентина часто згадувала той день, коли вона вперше побачила свого сина після того, як

Матері не стало кілька днів тому. Сестри сперечалися за спадщину. — Ти думаєш, що ти зробила для мами більше? — промовила Ольга, дивлячись на Настю. Її руки стиснули папери на столі

Вітальня в родинному домі була заповнена духом напруження. На столі лежали документи, переписані на

Святкування на Святвечір для Катерини змінилося. -Мамо, я не зможу приїхати на Святвечір, — сказав син.— Як це так, Віталію? Це ж Святвечір! — голос Катерини затремтів. — Я чекаю на тебе і твою сім’ю. Ти ж обіцяв, що приїдеш! І, що це за плани? Ти хочеш святкувати без матері?

Катерина вже давно не могла уявити своє життя без Святвечора, без цієї священної традиції,

Марія не могла собі дозволити подарунки для онуків, тому зв’язала їм шарфи. Цього року донька не запросила її на Різдво. — Їй-богу, це діти, — невдоволено зітхнула дочка Ліля. – Хотілося б отримати смартфон від бабусі, класну гру чи щось таке, але не шарфи

Марія сиділа на кухні, втупившись у чашку з холодним чаєм. Вона відчувала, як тяжіє

-Ти взагалі розумієш, що кажеш? Мишко, слухай, ти не розумієш. Ти ж знаєш, що мама і тато заповідали мені частину цього майна. Це наш дім, наші батьки залишили нам це майно, і я маю право на нього, не менше, ніж ти

Я знала, що Мишко буде нервувати. Мишко завжди був неспокійний, коли я приходила. Він

Я вирушила в Італію, перед самим Водохреща. План був простий — купити там будинок для родини. Але вийшло все зовсім не так, як я планувала

Я завжди була економна людина. Для мене гроші — це не просто валюта, це

— Валерія, це не пиріжки, а вареники, не так їх ліпити! Бачиш, як я роблю? Ти повинна склеїти краї, а не просто натискати на них, щоб все це не розпалося при варінні. А Олексій? Він так і не сказав жодного слова. Як завжди. Мовчав

Я завжди була переконана, що кожна родина має свої традиції, і ці традиції створюються,

Моя невістка, виглядала тоді, як відшліфований діамант. Ми зібралися в ресторан, де відбулася ця велика подія. А далі почалося найцікавіше. Моя невістка на кожному кроці смикала мого сина за рукав, питаючи, чи він забув замовити нові туфлі, або чи не хоче він купити їй ще одну сумку

Я виховувала сина сама, і, звісно ж, дуже переживала, коли він вирішив одружитися. Тим

Ти там, у Італії, заробляєш гроші, а я отримала таку велику суму, але це не те, що мені потрібно, доню. Я б не відмовилася від того, щоб ти привезла щось корисніше, — написала мати

Катерина виїхала до Італії, коли їй було лише двадцять два. Вона була молода, енергійна