Особлива – Тільки для жінок

«Миколо Степановичу! Вибачте! Я просто… я хотіла яєчню зробити… але цибуля… вона кусається…» Він подивився на дошку: цибуля порізана шматками розміром з картоплю, ніж тримається неправильно, сльози до підборіддя. Микола Степанович зітхнув і вирішив навчити невістку готувати, але потай від дружини

Микола Степанович прокидався о п’ятій ранку навіть у неділю. Не тому що треба було,

«Оленко… дитя… ти що, серйозно? Де ж я такі гроші візьму? Василь казав, той кінь… п’ятдесят тисяч гривень коштує… Мені пенсії на рік не вистачить!» «Це ваші проблеми. Ви ж доросла людина. Дітей не догледіли. Вони б у місті такого не зробили. Там коней немає»

Бабуся Параска сиділа на лавці біля хати й чекала автобус із міста. У руках

-Ти бачиш, що вона з тобою зробила? Налаштувала сина проти рідної матері! Вона забороняє мені зайти до твого будинку? Ну добре. Тоді я більше не прийду. Зовсім!

Олена вийшла заміж за свого коханого Андрія, сповнена надій на щасливе сімейне життя. Початкові

Баба Дуня прожила важке життя, багато бачила, дітей підіймала. Тільки у старості, уві сні, вона згадувала минуле і щоночі плакала. Не просто плакала, а й кричала… і все щось шукала… Вона будила весь будинок, тому не залишалася більше у дітей, проте онук знайшов спосіб, як допомогти улюбленій бабусі.

Баба Дуня прожила важке життя, багато бачила, дітей підіймала. Тільки у старості, уві сні,

— Не вірте своїй подрузі. І нареченому. Вони готують пастку. З актрисою й вашим телефоном. Зараз буде «сюрприз», — все що могла сказати офіціантка нареченій на весіллі.

— Не вірте своїй подрузі. І нареченому. Вони готують пастку. З актрисою й вашим

Люда стягнула з голови траурну хустку, кинула біля пагорба й плюнула зверху. Потім розвернулася й швидким кроком попрямувала до воріт з цвинтаря

— Не туди вінок поставили, — сказала Люда. — Помилилися! — Туди, — відповіла

Олесю, поїдеш до Житомира до родичів. Коли дитина народиться, залишиш її у пологовому. Інакше у нас у селі баби будуть полоскати язиками все життя, невтомно. Не відмиєшся…

— Що ж тепер буде? — тривожно запитала Олеся, скоріше саму себе, ніж коханого.

Три дні. Три жалюгідні дні — і ця «міська пані» з ідеальним манікюром і сумкою за дві її місячні зарплати отримала те, за що Світлана билася сім років: щире «доню» від Марії Петрівни, поцілунок у чоло й фразу, від якої в Світлани всередині все стискалося ще з першого року шлюбу: «Вероніко, ти в мене золото. Без тебе я б не впоралася»

Світлана стояла біля вікна на кухні й дивилася, як у дворі свекруха Марія Петрівна

Коли Лариса запитала чоловіка, які в нього «справи» в місті, той не став приховувати. Так, у нього з Мариною стосунки

Коли Петро познайомився з Ларисою, між ними не промайнуло іскри, не спалахнули обоє взаємними

У вітальні пролунав сміх. Дядько Богдан ледь не впав зі стільця. «Браво! Записали? Тепер це на всі родинні свята крутитимемо!» Соломія реготала до сліз. «Я думала, тільки в моїй родині такі історії! Виявляється, у вас ще крутіше!»

Анжеліка стояла на балконі дев’ятого поверху. У квартирі за спиною ще гули голоси родичів,