Ніяк не можу зрозуміти, чому всі чоловіки, з якими я жила, мені зраджували. Подивишся на інші сім’ї, у них все злагоджено. Навіть якщо сусідка Наталка з чоловіком свариться, у них все добре закінчується. І він не дивиться на інших. Може гаркнути на неї, але то їх справа. Вона терпить, і його прощає. У мене все не так.
З першим чоловіком не вийшло, були молоді й недосвідчені. Коли з’явилась Світланка, почались проблеми. То його щось не влаштовує, то мене, а то взагалі грошей не вистачає. Коли він почав їздити велосипедом до Марійки у сусіднє село, я ще могла закрити очі на його походеньки. Жаліла Світланку, що без тата виросте. Але коли свекруха оливи у вогонь підлила, це була моя остання крапля. Ми розлучилися. Так би мовити, помилка молодості.
Другого свого чоловіка я зустріла, коли прийшла влаштовуватись на роботу. Він мені здався діловим та красивим. Допоміг влаштувати Світланку у дитячий садок та ввів у курс справи на підприємстві. Через короткий час у нас з’явились стосунки й він переїхав до нас у хату. Тільки через рік я дізналась, що він відразу зустрічається ще з двома жінками. До мене ночувати ходить, а вдень він на роботі, ще й з ними встигає романи крутити.
Мені було боляче. Особливо від того, що люди скажуть. Шкода було Світланку, яка встигла до нього прив’язатися. Все ж таки, ми вирішили розірвати стосунки.
Чому мені так не щастить? Можливо я не там шукаю своє щастя? Ну що я роблю не так і що мені робити взагалі?
