Оксана планувала це весілля дев’ять місяців, три тижні та чотири дні. Для неї це був не просто день реєстрації шлюбу — це був її «проєкт життя», її Magnum Opus.
Оксана планувала це весілля дев’ять місяців, три тижні та чотири дні. Для неї це
Вікторія Петрівна була легендою в ділових колах. Її ім’я вимовляли з сумішшю поваги та страху, як назву стихійного лиха. Вона носила дорогі офісні костюми, які коштували більше, ніж річний бюджет невеликої бібліотеки.
Вікторія Петрівна була легендою в ділових колах. Її ім’я вимовляли з сумішшю поваги та
Ремонт, який ледь нас не розлучив: хроніка одного вікенду, що змінив усе
Ремонт, який ледь нас не розлучив: хроніка одного вікенду, що змінив усе Все почалося
Він називав сина «пакунок». Ніколи по імені. Він кривився, якщо бачив на дорогому паркеті брязкальце
— Чуєш? Тиша. Ось це я називаю справжнім життям, Сонь. Жодних вересків, жодних слюнів,
— Ти знову за своє? — подала голос середня, 14-річна Віка, не відриваючись від телефону. — Чого ти вічно така зла? Ми ж діти, у нас має бути дитинство! Ти нам життя псуєш своїми криками. Галя зупинилася посеред кухні. Її руки, порепані від господарського мила, затремтіли
Це історія, яка розколола село навпіл. Одні називали Галю святою, інші — змією, що
Коханий назвав мене мамою при друзях — вечеря закінчилася виселенням
Коханий назвав мене мамою при друзях — вечеря закінчилася виселенням Познайомилися ми випадково в
— Коли ми з твоїм батьком одружимося, твоє життя перетвориться на випробування, зрозумів? — жінка нахилилася до хлопчика так близько, що він відчув запах її парфумів
— Коли ми з твоїм батьком одружимося, твоє життя перетвориться на випробування, зрозумів? —
Мабуть, у кожній сім’ї є такий предмет — «шухляда забутого часу». У нас вона була на кухні, під стопкою пожовклих серветок, у самому кутку, куди навіть світло майже не потрапляло. Там, наче релікт іншої цивілізації, лежав проспект італійського містечка, якого я навіть не могла вимовити.
Мабуть, у кожній сім’ї є такий предмет — «шухляда забутого часу». У нас вона
Я тридцять років була головним бухгалтером великого заводу, тримала в голові велики обороти й ніколи не помилялася і цифрах, але коли я вийшла на пенсію, виявилося, що я не вмію просто сидіти, відпочивати й жити. І це виявилося гіршим за будь-який аудит.
Я тридцять років була головним бухгалтером великого заводу, тримала в голові великі обороти й
— Я, Лєночко, все життя про тебе думав, і про онуків. Тепер хочу й для себе пожити. Самотньо мені було, сумно. А Танечка мені знову сенс життя повернула. Хіба щось змінилося для тебе й для хлопчиків? Якщо дідові добре, вам гірше не стало! Ви порадіти за мене повинні! Хіба не так ми тебе з мамою виховували?
— Я, Лєночко, все життя про тебе думав, і про онуків. Тепер хочу й

You cannot copy content of this page