— Де гроші? — Таня стала посеред коридору, в руках вона тримала телефон чоловіка. — Ми ж три роки збирали… Відкладали…
— Де гроші? — Таня стала посеред коридору, в руках вона тримала телефон чоловіка.
— Ти нормальна взагалі? — Антон себе вже не контролював. — Це ж моя мати! Вона в мене одна! А дружин може бути скільки завгодно!
— Ти нормальна взагалі? — Антон себе вже не контролював. — Це ж моя
— Віро Павлівно, ви що, мені хабар даєте? — Дмитро мимоволі сховав руки за спину. — Олена ж сказала: ніякої риболовлі, поки ми не переклеїмо шпалери в гардеробній. І годинник — це «недоцільні витрати сімейного бюджету». — Та які шпалери?! — вигукнула теща, забувши про конспірацію. — Ти на себе в дзеркало дивився? Ти ж був лев! Ти ж на першому побаченні її на мотоциклі привіз, курткою шкіряною пахнув! А зараз? «Так, Оленко», «Звісно, сонечко», «Вже біжу мити підлогу, котику». Тьху!
Віра Павлівна простягла Дмитрові пачку грошей, перетягнуту аптечною гумкою, і завмерла. У її погляді
— Віко, май совість, — обурився чоловік, — чому моя племінниця має питати в тебе дозволу, коли їй приходити, а коли — ні?
— Віко, май совість, — обурився чоловік, — чому моя племінниця має питати в
«Я ж уже заплатив! Доїдай!» — обурився 50-річний кавалер на першому побаченні. Тієї миті я зрозуміла, що це наш останній вечір.
«Я ж уже заплатив! Доїдай!» — обурився 50-річний кавалер на першому побаченні. Тієї миті
Яка ще Катя? Мама померла лише три роки тому! Як він посмів притягти якусь чужу тьотю в їхній дім?!
— Тату, ти бачив — біля нашого під’їзду така машина крута стоїть! — Женя
– Спадкоємиця? так що сльози в Картини миттю висохли.- Так, так, ти правильно чула. Я розумію у тебе безвихідь але шансів немає, ти йому тепер ніхто
Це була холодна, майже дзеркальна вітальня маєтку Грейсвуд. Картина стояла посеред зали, стискаючи в
— Я бачив! Під терасою! Він цілував маму! Він казав, що ти сухар і любиш тільки креслення! А мама сказала, що те, що було в поїздці — помилка! Тату, викинь його! Викинь його і ці квіти
У домі Григоренків завжди пахнуло випічкою, дорогим парфюмом батька та спокоєм. Остапові того року
— Ви живете на повному моєму забезпеченні! Ваша пенсія йде на ваші забаганки, а комуналку, іпотеку, продукти, ліки, інтернет, і навіть качку, яку ви сьогодні жерли, — оплачую я
Годинник на панелі старенького «Ланоса» показував 23:45. Олена заглушила двигун, але ще хвилин десять
Я хотів нормальну машину, як у людей! Як у мого начальника! А тепер що? Пелюшки? Коляски? Знову не спати ночами? Знову економити на всьому?! Все, про нову машину можна забути! Ти перетворила моє життя на пекло
Того вечора тиша у квартирі здавалася густішою, ніж зазвичай. Семирічний Макс і п’ятирічна Соля

You cannot copy content of this page