Особлива – Тільки для жінок

— Знаєш, у кожного з нас є якісь дивні, майже кумедні бажання, які роками здаються недосяжною розкішшю, — зітхнула Катерина, поправляючи пасмо волосся. — Я просто мріяла купити величезний шматок червоної риби й з’їсти його самотужки, геть усе, до останнього шматочка і без жодного шматочка хліба! Але коли ти роками ділиш кожен шматочок на всю родину й забуваєш про власні маленькі радощі, таке просте бажання стає справжнім символом особистої свободи.

— Знаєш, у кожного з нас є якісь дивні, майже кумедні бажання, які роками

Доброго дня, Надіє. Бачу, твій зять знову новий навіс майструє. А я ось зібрав трохи антонівки, знаю, що ти любиш пироги пекти. – Дякую, Гришо. Проходь на лавку, посидьмо. Щось мені останнім часом зовсім важко дихати в цій хаті

Стара дерев’яна хвіртка рипнула від пориву сирого осіннього вітру. Надія стояла на порозі рідної

— Я заробила ці гроші власною працею й мріяла про поїздку на море із сестрою, але чоловік раптом заявив, що заміжні жінки самі за кордон не їздять! — з обуренням розповідала Марина. — Ми разом вже понад сім років, і тут виявляється, що будь-яке моє прагнення відпочити сприймається як якийсь неприпустимий демарш. Хіба власні гроші та роки довіри не дають права на тиждень довгоочікуваного відпочинку?

— Я заробила ці гроші власною працею й мріяла про поїздку на море із

— Ви розумієте, що я просто фізично не зможу забути вам повідомити, коли настане той самий довгоочікуваний момент?! — емоційно вигукнула Олена, дивлячись на екран телефону, який розривався від десятого за ранок повідомлення. — Ні, ще не почалося! І так, я обов’язково всім скажу, кому це потрібно знати, коли ми поїдемо до клініки. А зараз просто дайте мені спокійно допити мій ранковий чай!

— Ви розумієте, що я просто фізично не зможу забути вам повідомити, коли настане

Надія думала, що після суду все закінчиться. Але саме того дня вона взяла сумку, ключі від чужого дому й поїхала через усе місто до людини, яку бачила від сили разів з двадцять за тридцять років шлюбу.

Надія думала, що після суду все закінчиться. Але саме того дня вона взяла сумку,

“Я все знаю. Могла б і не приховувати. Не очікував” Прочитавши послання, Соломія не могла зрозуміти, що ж такого дізнався чоловік

Осінній вечір опускався на місто повільно, розмиваючи обриси будинків у густих холодних сутінках. Соломія

— Ключі від машини віддай. І картку теж. Ти в декреті, тобі немає потреби, — чоловік простяг руку. Юля віддала, а за день він сильно пошкодував.

— Ключі від машини віддай. І картку теж. Ти в декреті, тобі немає потреби,

— Ой, у вас видно щось тече, бо в мене у ванній виразно чути специфічний запах, це точно з вашої квартири! — перехопила мене на сходах сусідка з сьомого поверху, звинувачувально згортаючи руки на грудях. — Поясніть мені, чому як тільки щось трапляється в будинку, то одразу винні ті, хто винаймає житло, а старожили завжди ні при чому?!

— Ой, у вас видно щось тече, бо в мене у ванній виразно чути

Продати квартиру і купити будинок — це нібито була гарна ідея. Якби не два момента. Перше, з умовою забрати свекруху до себе. Друге — продати для цього мою дошлюбну квартиру. Цього я не могла допустити.

Продати квартиру і купити будинок — це нібито була гарна ідея. Якби не два

Що це за фарс, Поліно. Ти зовсім збожеволіла. Що ти тут робиш. — Я вечеряю зі своїм майбутнім чоловіком, — холодно відповіла вона, неспішно відпиваючи воду. — Раджу тобі стежити за тоном, Владиславе

У світлому залі затишного кафе Поліна сиділа навпроти своєї подруги Мар’яни, зосереджено перевіряючи екран