Особлива – Тільки для жінок

І розквітла Світлана як та весняна квітка, але на жаль не надовго

Світлана завжди була «сірою мишкою» в юридичному відділі. Але тієї весни щось змінилося. Вона

Тарасе, синку, ти там яблука збираєш? — почувся слабкий голос із вікна. — З’їж хоч одне, вони цього року як мед. Мені б хоч шматочок… лікар казав, залізо треба… — Збираю, мамо, збираю! — буркнув Тарас, заштовхуючи ногою під стару ковдру в багажнику свого авто новенький паперовий ящик

Серпневе сонце висіло над селом, наче розпечена мідна пательня. Сад пахнув так солодко, що

— Іди до своїх жебраків-батьків. Серйозно, Марино. Ти для мене — баласт. Мені потрібна жінка з амбіціями. А ти… ти просто сіра миша

— Іди до своїх жебраків-батьків, — кинув він. Через 4 роки чоловік позеленів, побачивши,

— Тут її улюблена сукня. І ось… — він простягнув невелику коробочку. — Її волосся. Я зібрав його з гребінця. Мені потрібна Елеонора. Така, якою вона була в наш останній вечір. Гроші не мають значення.

— Тут її улюблена сукня. І ось… — він простягнув невелику коробочку. — Її

— Відчепися ти від мене! Я одружуватися на тобі не обіцяв! І взагалі я й гадки не маю, чия це дитина. А може, не моя зовсім? Тому, гуляй собі вальсом, а я, мабуть, поїду, — так говорив відряджений Віктор очманілій Валентині. А вона стояла і не могла повірити ні вухам, ні очам своїм…

— Відчепися ти від мене! Я одружуватися на тобі не обіцяв! І взагалі я

— Квартиру оформимо на Ірку, а ви з дітьми поки в мами поживете — сказав чоловік, не відриваючись від телефона.

— Квартиру оформимо на Ірку, а ви з дітьми поки в мами поживете —

— Подаруй дитині телефон, від вас не убуде, — зовиця вирішила пожити за наш рахунок, але я поставила її на місце.

— Подаруй дитині телефон, від вас не убуде, — зовиця вирішила пожити за наш

— Це що, кольорова крейда для малювання? — Катя презирливо штовхнула пальцем вишукану коробочку, що лежала на моєму дубовому столі. — Олю, ти доросла жінка, а купуєш якісь підфарбовані сухарі за ціною крила літака

— Це що, кольорова крейда для малювання? — Катя презирливо штовхнула пальцем вишукану коробочку,

— Заїхали, значить… — прошамкала вона, дивлячись не на Максима, а прямо в очі Каті. — Ти, дитино, дзеркало в передпокої не знімай. Ізольда казала, воно правду тримає. Якщо знімеш — брехня в хату зайде і не вийде.

— Заїхали, значить… — прошамкала вона, дивлячись не на Максима, а прямо в очі

Ольго Вікторівно, а ви це до кого приїхали сюди, тільки не говоріть що до нас знову? – Так Юлю, а що таке? – А, то значить я вгадала, але цього разу дулю вам, а не халяву- ствердно заявила невістка

Я стояла на порозі власної квартири, міцно стискаючи ручку дверей, і відчувала, як всередині