Особлива – Тільки для жінок

Ігор і до бабок бігав, і до церкви ходив, і ціну знижував, але грошей за спадщину виручити так і не зміг

— Та вона нас дурить просто! Нема в неї ніякого заповіту! — Ігоре, ти

Будинок, куплений на моїх сльозах. І якщо будеш язиком плескати — підеш звідси в чому прийшла.Тієї ночі я не спала. Лежала в темряві, слухаючи його важке хропіння і відчуваючи, як дитина штовхається під серцем. — Ми втечемо, — прошепотіла я

— «Тепер я з неї порядок зроблю». Так почалося подружнє життя. Гучне весілля, будинок,

Життя Наталії було подібне до ідеально вибудуваного храму, де на вівтарі лежала вона сама — принесена в жертву божеству на ім’я “Материнство”. Її девіз, викарбуваний у свідомості ще в пологовому будинку, звучав як священна мантра: «Усе найкраще — дітям».

Життя Наталії було подібне до ідеально вибудуваного храму, де на вівтарі лежала вона сама

Софія — графічний дизайнер, і її робота здавалося би, вимагає постійної присутності в мережі. Її акаунт це просто портфоліо — а вітрина її «ідеального життя». Сніданки з ідеальним розкладом, робочі процеси під атмосферну музику, подорожі, де кожна тінь падала під потрібним кутом.

Софія — графічний дизайнер, і її робота здавалося би, вимагає постійної присутності в мережі.

Вікторії 32 роки. Вона успішно керує маркетинговим відділом, мала хобі — вітрильний спорт — і щиро насолоджувалася своєю свободою. Але було одне місце, де всі її досягнення стискалися до розміру нікчемної точки. Це місце — великий обідній стіл у будинку її батьків під час свят.

Вікторії 32 роки. Вона успішно керує маркетинговим відділом, мала хобі — вітрильний спорт —

Віктор Степанович, людина, чия самооцінка трималася на тотальному контролі, не звик відступати. Коли Ганна Вікторівна вперше за двадцять років сказала «ні» позаурочній роботі, він не зрозумів її — він вирішив, що вона зламалася.

Віктор Степанович, людина, чия самооцінка трималася на тотальному контролі, не звик відступати. Коли Ганна

Олена та Марина товаришували з першого курсу інституту. Двадцять п’ять років — термін, який у нашому суспільстві вважається знаком «якості» стосунків. «Ми ж стільки разом пройшли!», «Вона мене знає як облуплену!» — саме цими фразами Олена зазвичай виправдовувала той дивний осад у душі.

Олена та Марина товаришували з першого курсу інституту. Двадцять п’ять років — термін, який

— Дівчата, а що то ви таке робите? — проскрипів старечий голос. — Хіба ж так капусту садять? Тісно їй там! Вона ж задихнеться! — Вона в нас займається йогою, бабо Галю, — відгукнулася Катя, не піднімаючи голови. — Привчаємо її до дисципліни. — От молодь… — зітхнула сусідка. — Тільки землю псуєте. Ось у мене в сімдесят восьмому році капуста була — як футбольні м’ячі

Червень видався спекотним. Катя та Оля, які вже вважали себе «ветеранами сапкових військ», зіткнулися

— Яким лікарем… Я на другому курсі вилетіла. Мама сказала: нічого штани просиджувати, іди працюй, кредит за машину платити треба. Я тепер торговим представником бігаю. І батьків вожу. Я в них замість особистого шофера. Наташо, відвези на дачу, Наташо, забери батька після посиденьок. Я цю машину прокляла, Женю. Вона мені життя зламала. Краще б тобі гроші на навчання пішли.

— Яким лікарем… Я на другому курсі вилетіла. Мама сказала: нічого штани просиджувати, іди

— Слухай, а навіщо нам стільки картоплі? — запитала Оля, втискаючи лопату в сухий ґрунт. — Зараз же все можна купити в магазині. — Це не просто картопля, Олю! Це сорт «Белароза». Вона домашня, без нітратів, випещена нашою любов’ю. Ти ж хочеш взимку їсти пюре, яке пахне перемогою

Квітневе сонце світило так лагідно, ніби обіцяло, що в цьому році бур’яни не ростимуть,