— Ми з тобою три роки як розлучилися. Яку квартиру ти прийшов у мене забрати? — здивовано дивилася Соня на колишнього чоловіка
— Ігоре? — Соня завмерла на порозі власної квартири, стискаючи в руці пакет з
Вона почала бачити схему. Мама не хотіла зла. Вона просто боялася залишитися одна. І прив’язала доньку до себе страхом і почуттям обов’язку
Вона все життя була «хорошою донькою». Тією, яка не сперечається. Яка приїжджає щовихідних. Яка
— Я нікого не змушувала! — вигукнула Тетяна. — Я мовчала двадцять років! Це ти витягла це з мене. Ти хотіла драми, ти хотіла бути жертвою — ти її отримала. — Жертвою? — Олена підхопилася, її очі знову спалахнули тим старим вогнем. — Ти прийшла в мій дім, закохана в мого чоловіка, і тепер смієш мене звинувачувати? Він зараз там, у своєму холодному будинку, і він чекає. Я знаю, що він чекає, що ти прийдеш! — То чого ти хочеш від мене зараз?
Це була таємниця, яку Тетяна ховала глибше, ніж старі листи чи невдалі фотографії. У
Ця квартира — наша сімейна! А ти тут гостя, Оксаночко. Гостя, яка зазналася! – заявила свекруха
— Ти живеш на гроші мого сина і розмірковуєш про покликання! — свекруха вдерлася
Ельдорадо Душі: Подорож крізь Тінь до Світла
Це історія про королівство, якого немає на мапах, але яке кожен із нас відвідує
— Знову в село? Ми ж там були тиждень тому, — застогнала вона. — І що? Мати телефонувала, картоплю підгортати треба.
— Знову в село? Ми ж там були тиждень тому, — застогнала вона. —
«Ну яка машина? Ви й автобусом можете їздити. Ти бачила, скільки коштує бензин?» — став обурюватися чоловік
«Ну яка машина? Ви й автобусом можете їздити. Ти бачила, скільки коштує бензин?» —
Зоя Андріївна, шістдесятиоднорічна жінка з м’якими рисами обличчя та вічно втомленими очима, володіла унікальним, але вельми обтяжливим даром. Вона була людиною з феноменальною, майже комп’ютерною пам’яттю на чужі потреби.
Зоя Андріївна, шістдесятиоднорічна жінка з м’якими рисами обличчя та вічно втомленими очима, володіла унікальним,
— Артемчику, ну скільки можна це терпіти? — солодко промовила Ганна Павлівна. — Подивись на неї: вічно втомлена, зла, слова доброго не скаже. Де та легкість, яка була раніше? — Мамо, ну вона ж працює за нас обох, — мляво відповів Артем. — І що з того? Це її обов’язок — дбати про комфорт чоловіка! — голос свекрухи став жорсткішим. — А вона тільки грошима тицяє. Знаєш, синку, я вчора бачила доньку моєї подруги, Людочку. Яка дівчинка! Свіжа, усміхнена. Не те що твоя «конячка»
Вероніка звикла бути «двигуном» сім’ї. Поки чоловік Артем шукав себе у творчих кризах, вона
— Сестри бувають і такі. А я просто подумала, що вам обом потрібно відпочити.
— Сестри бувають і такі. А я просто подумала, що вам обом потрібно відпочити.

You cannot copy content of this page