У вітальні пахло дорогим парфумом і холодною рішучістю. Тамара Сигізмундівна, як завжди бездоганно вкладена
— Чому я маю повернути тобі гроші? Ти ж мені їх подарував, — заявила
— Живи за свій рахунок, раз така розумна! — висловився чоловік. — За мій
— Мамо, чоловік не любить гостей. Ти приходь, коли його немає вдома, — винувато
Сонце повільно котилося за обрій, забарвлюючи старі хрущовки в колір перестиглої вишні. Яна стояла
— Мої батьки й так купили нам усе, що потрібно для життя! І квартиру,
— Ні, тату, ми не приїдемо допомагати тобі будувати лазню! І грошей на будматеріали
Олена стояла на кухні й дивилася, як за вікном повільно падає мокрий сніг. У
Двадцять п’ять років — це дев’ять тисяч днів. Галина пам’ятала кожну зміну на італійських
Вечірній Київ занурювався в сизу пітьму, яку лише подекуди розривали вогні автівок та тьмяне