Особлива – Тільки для жінок

— Ви мені всі заважаєте жити!, — кричав на всю вулицю наш сусід по дачі, Віктор Степанович, розмахуючи руками біля моєї хвіртки. — “Ваші бджоли заважають моєму відпочинку, ваш собака надто голосно дихає, а тінь від вашої яблуні вбиває мої елітні кабачки!

— Ви мені всі заважаєте жити!, — кричав на всю вулицю наш сусід по

— Знаєш, синку… Тобі не варто було одружуватися, бо ти ще вередливий шмаркач. Коли народилася твоя старша сестра, я був найщасливішим чоловіком та батьком на світі! Пішов, вибачився перед Олею! Інакше я тебе за вухо до неї притягну, як до сусіда у дитинстві, коли ти в чужий сад заліз! Будеш мати сором на всю вулицю!

— Знаєш, синку… Тобі не варто було одружуватися, бо ти ще вередливий шмаркач. Коли

Маріє, ти дурна, — спокійно, без злості сказала Беатріче. — Ти будуєш палаци на чужій землі, але забуваєш, що твій власний фундамент уже згнив. Твій чоловік пішов, лишивши тебе з немовлятами, і ти вирішила стати для них і батьком, і Богом, і банкоматом. Навіщо? Хлопці мають самі заробляти на свій хліб. Коли ти почнеш жити для себе? В сорок вісім? В п’ятдесят вісім? Коли коліна зітруться від миття моїх підлог?

Сонце над Римом сідало повільно, плавлячи дахи у гаряче золото. Марія стояла на балконі,

Світлано, ну що за сцени на людях? — стишив голос Валерій, намагаючись говорити лагідно, але з нотками повчання. — Я прийшов привітати єдину доньку з випуском. Подивись, який букет приніс. Твої улюблені лілії. — Мої улюблені квіти — ромашки, Валерію. Ти навіть цього не знаєш, — гірко усміхнулася дівчина

Ресторан «Золотий колос» гудів, наче розтривожений вулик. Світло кришталевих люстр відбивалося у келихах, всюди

Олено, май совість! Я виростила тебе сама, без жодної копійки від твого батька. Тепер ти доросла, маєш свого чоловіка, хорошу роботу в місті. Ви щоліта привозили мені дітей, як у безкоштовний табір. «Ой, мамо, там свіже повітря! Ой, мамо, там річечка!». А те, що ця «бабуся» три місяці з ніг валилася, готуючи на цілу ораву, об першій ночі лягала і о п’ятій вставала біля городу, вас не колисало?

Старенький легковик Олени звернув на польову дорогу, що вела до села Піщане. На задньому

Про батьків Галина взагалі не згадувала, аж доки не знайшла той дивний конверт під дверима

Дорога до рідного села Вербівка здавалася Галині безкінечною. На задньому сидінні її новенького кросовера

Галино Петрівно маєте свого чоловіка, то ним і командуйте. Я сам вирішу коли мені їсти ковбасу і сир, які купив я – заявив зять Артур

На кухні, де пахло свіжозавареною кавою та легкою гіркотою взаємних образ, сиділи дві давні

– Ти коробки обережніше став, там посуд тендітний! І мангал давай одразу збирай, поки погода гарна, зараз м’ясо замаринуємо. А ти, Оксанко, йди в дім, відкрий усі вікна, хай провітрюється, бо напевно тхне. Фіранки у великій кімнаті одразу знімай, ми туди свої, світлі повісимо, бо в неї там якийсь несмак висить.

– Ти коробки обережніше став, там посуд тендітний! І мангал давай одразу збирай, поки

— Ви десять років вважали мене дивачкою, яка замість побудови “нормальної” кар’єри в офісі за копійки возилася з собаками, відкрила свій центр дресирування й рятувала складних тварин? Ви не згадували про моє існування, поки дідусь не залишив мені у спадок свій старий будинок із величезною ділянкою на околиці міста?

— Ви десять років вважали мене дивачкою, яка замість побудови “нормальної” кар’єри в офісі

Мар’яна заздрить своїй подрузі, у якої немає ні братів ні сестер. Ось би й їй так

Сонце заглядало у вікно колись затишної підліткової кімнати, але Мар’яні було не до краєвидів.