Особлива – Тільки для жінок

– Тобто ти пропонуєш мені поїхати, щоб ви з Павлом могли що? Назаре скажи чесно, це правда все заради Павла? Ти просто знайшов привід від мене відпочити?

Назар сидів на кухні, тримаючи в руках чашку з недопитим чаєм. За вікном вечірнє

Перший тиждень перетворився на випробування. Тітка Люба зранку займала кухню, гуркотіла каструлями й коментувала кожен мій рух. — Свєто, ти картоплю так ріжеш? Та вона ж вся розвариться! — її голос дзвенів, наче дзвін, поки вона орудовала ножем над моєю роздільною дошкою. — І навіщо стільки солі? У нас тиск у всіх, нам не можна.

Перший тиждень перетворився на випробування. Тітка Люба зранку займала кухню, гуркотіла каструлями й коментувала

Гості, почали розходитись заздалегідь а ті, що залишилися, шепотілися. Дехто сміявся, дехто знімав на відео: “Весілля року: село проти міста”

Весілля мало стати вершиною мрії для Оксани та Андрія. Вони познайомилися три роки тому

— Своїм спадком я розпоряджуся сама! І ваші накази мені не потрібні! — різко відповіла я свекрусі.

— Своїм спадком я розпоряджуся сама! І ваші накази мені не потрібні! — різко

Встала попити води о четвертій ранку, Дарина почула з кухні звуки, а підійшовши ближче, почула розмову, від якої «застигла на місці».

Встала попити води о четвертій ранку, Дарина почула з кухні звуки, а підійшовши ближче,

— Не думай, що можеш повернутися, наче нічого й не було, — з рішучістю промовила дружина. — Твої речі вже на вулиці.

— Не думай, що можеш повернутися, наче нічого й не було, — з рішучістю

Ну треба ж, як швидко вони «перевзулися»! Ще зовсім нещодавно відмовляли, переконували, що дача їм не потрібна, а тепер раптом зрозуміли: дача — це чудово. Звісно, якщо там не працювати, а відпочивати. І тепер усі говорили, що город, де ростуть овочі та фрукти, — це чудово, тільки не свій, а чужий, з якого «по-родинному» можна отримати частину врожаю.

Ну треба ж, як швидко вони «перевзулися»! Ще зовсім нещодавно відмовляли, переконували, що дача

— Я не збираюся ризикувати своїм здоров’ям. Якось впораєшся з батьком сам, — відмахнулася мати й поїхала на дачу.

— Я не збираюся ризикувати своїм здоров’ям. Якось впораєшся з батьком сам, — відмахнулася

— Ну як, брате? — посміхнулася вона, стоячи на порозі. Богдан вийшов, очі червоні від безсоння. — Як? Ти жартуєш? Тут жити неможливо! Дах тече, стіни падають! — То лагодь. Ти ж чоловік. — За які гроші? Я все віддав тобі!

Бабуся Марія завжди була серцем їхньої родини. Вона жила в старому селі на околиці

– Моїм то ти сподобався, а от твої після того як моя мама їм крісло зламала, то таке дороге, то й незнаю чи пустять на поріг – з сумом сказала Настя

— Ой, Насте, не хвилюйся ти так, — сказав я, Максим, обіймаючи її за