Першою про все рознесла баба Параска, яка того ранку йшла до криниці по воду.
Галина Петрівна святкувала шістдесятиріччя у просторій залі свого будинку, який вони з Віктором Івандовичем
— Вона витрачала мої гроші на коханців! — кричав чоловік у суді, щоб відібрати
На весіллі кричали «Гірко!», а свекруха зробила гірким усе життя Людмили — навіть після
«Такої ганьби наше село ще не знало: вчителька чекала дитину від свого учня» —
У четвер, коли пекли весільний коровай, свекруха раптом щипнула тісто й сказала: — Не
— Ой, недобре це, — тихо промовила сусідка. — Не до добра чорний птах
Донька священника втекла з власного весілля за кілька хвилин до вінчання. А коли село
Оксана прийшла до тями за кілька хвилин. Її перенесли до малої кімнати за залою,
— Господи милосердний… Доню, тільки не плач… Тільки не падай, — голос Оксани Петрівни