Особлива – Тільки для жінок

— Ви кажете — “спільна власність”? А ви знаєте, що ці полиці мій покійний Іван будував ще у вісімдесят другому? Тут кожна банка має своє місце, кожна закрутка — це мій піт і мозолі! Ви хочете поставити тут свої велосипеди? А ви знаєте, що таке голодна зима? Моя консервація — це стратегічний запас, а ваш пластик на колесах — це забавка! Я грудьми стану біля цих дверей, але жодна трилітрова банка не зсунеться ні на сантиметр!

— Ви кажете — “спільна власність”? А ви знаєте, що ці полиці мій покійний

— Ви бачите тут лише землю для паркування вашого залізного брухту, а я бачу тут душу, яку я вкладала в кожну насінину чорнобривця протягом тридцяти років! Ви приїхали сюди зі своїми грошима і думаєте, що можете купити навіть повітря, яким ми дихаємо? Я перекрию цей виїзд не просто камінням — я перекрию його своєю волею, і жодне ваше колесо не торкнеться моєї мальви!

— Ви бачите тут лише землю для паркування вашого залізного брухту, а я бачу

— Це конденсат моєї особистої свободи! Ви хочете, щоб я задихався в розпеченому бетоні лише заради того, щоб ваше підвіконня залишалося сухим? Якщо вам заважає монотонний звук — це питання вашої нервової системи, а не мого дренажу. Я нічого не порушую: трубка виведена за межі фасаду, а траєкторію падіння води диктує сила тяжіння, а не моя воля!

— Це конденсат моєї особистої свободи! Ви хочете, щоб я задихався в розпеченому бетоні

Олена стояла біля плити, готуючи четверту страву за вечір. У каструлі булькотів суп, на пательні шкварчало м’ясо, в духовці нудився пиріг, а в сотейнику доходила складна підлива, яку Сергій вимагав саме певної густини — «щоб ложка не падала, але й не стояла». Піт стікав по обличчю, вибиті пасма волосся лізли в очі, але жінка не наважувалася відійти навіть на хвилину.

Олена стояла біля плити, готуючи четверту страву за вечір. У каструлі булькотів суп, на

Світлана знала, що вона не рідна. Від рідної матері у неї залишилася тільки фотографія, сама по ній вона й шукала маму. Тільки зустріч для Свєти була зовсім не передбаченою.

Світлана знала, що вона не рідна. Від рідної матері у неї залишилася тільки фотографія,

— Геть звідси! — процідив батько. — Роби що завгодно, але зникни з очей нареченої! Сукню відчистили дивом, але Мар’яна не зупинялася. Під час церемонії, коли священник запитав про перешкоди до шлюбу, Мар’яна демонстративно впустила на кахлі скляну вазу, яка розлетілася з гуркотом на всю церкву

Весілля Катрі мало стати подією десятиліття в містечку, але для її молодшої сестри Мар’яни

— Ніночка, ну ти ж розумна жінка, потерпи ще трохи. У Лєни зараз складний період, молодший син вступає в інститут. Я не можу їх зараз залишити. Це було б підло. Але я люблю тебе. Ти — моє повітря.

— Ніночка, ну ти ж розумна жінка, потерпи ще трохи. У Лєни зараз складний

— Мені не потрібна ця квартира. Мені потрібно, щоб вас тут не було. Ви десять років висмоктували з нього ресурси, увагу, час. Він купував тобі шуби, поки моя мати рахувала копійки на моє навчання! — Які шуби, Аліно?! — Марина ледь не задихнулася від обурення. — Твій батько був простим інженером! Ми ледь кінці з кінцями зводили, він до останнього дня працював на двох роботах, щоб ми могли просто вижити. Подивися навколо — тут ремонт робили ще до твого народження

Прощання з Степаном ще не встигло стертися з пам’яті сірим туманом, як на порозі

Свекруха прийшла ділити квартиру сина ради нового чоловіка. «Поки у тітки в селі поживеш? Діти — справа наживна, а такий котедж піде. Шанс один раз в житті випадає. Антоша, а ти маєш розуміти пріоритети».

Свекруха прийшла ділити квартиру сина ради нового чоловіка. «Поки у тітки в селі поживеш?

Перед весіллям Настя випадково зустріла свою першу любов. Вони розлучилися, не тільки через те, що хлопець з батьками виїхав закордон, але й з іншої причини. Перед дівчиною став непростий вибір: вийти заміж за нареченого, чи повернутися до Сашка.

Перед весіллям Настя випадково зустріла свою першу любов. Вони розлучилися, не тільки через те,