— Ні, Клавдіє Матвіївно, я вам у соте кажу, що не можу я зараз
Вечір у «Старому місті» обіцяв бути затишним, але для Оксани він перетворився на нескінченний
Усе починалося з «благословення». Коли Катя та Андрій зібралися орендувати квартиру, Тамара Петрівна —
— Ну й мати в тебе! Прийшла до моєї мами на роботу, нахамила їй
— Марку, підійди сюди. Просто подивись. Голос Вікторії був холодним. Він звучав так, наче
Чоловік пішов до коханки, спільні друзі зникли, а вона святкувала день народження сама і
— Жінка повинна мовчати! — повторював чоловік. А вона нарешті усвідомила, що повторює долю
— Не повірите, тітко Віро, при всій своїй рідній я сиротою почуваюся, — Настя
Оксана Петрівна відчула, як усередині закипає важка, гаряча образа. Вона повільно опустилася на табурет,
— Шістнадцять років ти приховувала від мене, що в мене є донька? — Роман