У хаті Галини Степанівни завжди пахло старими килимами, пересмаженою соняшниковою олією та вічною людською
Ніна Василівна сиділа у глибокому кріслі біля панорамного вікна, тримаючи в руках порцелянову чашку
— Знаєш, Марто, чесна праця ніколи не буває соромною, коли тобі треба платити за
— Пане Вікторе, а що це ви собі за дівчину таку знайшли, що не
— Я спочатку пораджуся зі Степаном, бо всі друзі й так звуть мене “підкаблучником”,
— Навіщо мені дівчина, яка не хоче готувати й прибирати? Я й сам це
Катерина дивилася на екран телефону, де світилося повідомлення від матері: «Ми з батьком вирішили,
Ніч опустилася на місто раптово і важко, принісши із собою липку серпневу задуху. Оксана
Того ранку йшов дощ. Дрібний, мжичкий, типовий для пізньої осені, коли небо здається брудним
Тиша у квартирі була важкою, густою, наче старе желе, в якому зав’язли всі їхні