Особлива – Тільки для жінок

– Одного дня я купила квиток назад. Без чіткого плану, без пояснень. Просто сказала, що хочу змінити обстановку. Це була напівправда, а може — найчесніша версія з усіх можливих

Я не планувала зупинятися в тому місті. Потяг мав стояти лише десять хвилин —

– Мамо, ти ж приїхала майже тиждень назад зі своєї Італії, а чому досі мені не повідомила, то, що подарунок твій нам з Павлом уже готовий?

— Алло, Софіє? Ти чого репетуєш у слухавку, наче я тобі в борщ солі

Коли Андрій дізнався про розлучення, він сміявся: «Ти приповзеш на колінах, бо ти нікчема без моїх грошей». Він не знав, що за тисячі кілометрів маленька жінка з втомленими очима вже викупила частину старого будинку на ім’я доньки.

Коли Марія Іванівна отримала свою першу «повноцінну» пенсію, вона довго розглядала цифри на екрані

— Дім у заставі. Твої старі борги, які я виплачувала всі ці роки. Автоплатіж я відключила тиждень тому. Через шість днів потрібно внести черговий внесок. Якщо не внесете — дім виставлять на торги.

— Дім у заставі. Твої старі борги, які я виплачувала всі ці роки. Автоплатіж

Двір старого будинку — це завжди закрита екосистема. Коли мешканці вирішують «оновити» територію, з’ясовується, що у кожного своє уявлення про щастя. Для молодих мам це безпечна пісочниця без котів, для автовласників — легальне місце для залізного коня, а для Марії Петрівни — клумба з півоніями. Конфлікт розгоряється навколо ділянки площею 40 квадратних метрів.

Двір старого будинку — це завжди закрита екосистема. Коли мешканці вирішують «оновити» територію, з’ясовується,

Все почалося з шафи. Марія витягла звідти всі речі «для особливого випадку» — кришталеві келихи, шовкову блузу, яку берегла для ювілею куми, і дорогі парфуми, що стояли в глибині полиці.

У суботу вранці Марія стояла перед великим дзеркалом у передпокої. Їй щойно виповнилося п’ятдесят

Моя свекруха навчила мене любити себе. Я спочатку не сприймала її, не слухала її порад, але все змінилося з часом.

Моя свекруха навчила мене любити себе. Я спочатку не сприймала її, не слухала її

– Якщо я погана невістка, чого ж вас так тягне до моєї квартири? До улюбленої донечки їдьте, там і перевіряйте пил на шафах

– Ну чого ти одразу так, – голос Тамари Іванівни здригнувся, але в очах

– А ми от подумали, Лєночко, чого нам у селі зиму кукурікати? Дрова цьогоріч дорогі, газ усе ніяк не проведуть, а в тебе двушка в місті, тепла, світла. Місця – вагон! Загалом, зустрічай гостей, племіннице, – голос тітки Тамари в телефонній трубці звучав безапеляційно, наче диктор на вокзалі оголошував прибуття поїзда. – Ми з Валеркою квитки взяли, післязавтра будемо.

– А ми от подумали, Лєночко, чого нам у селі зиму кукурікати? Дрова цьогоріч

– Назаре, ти знаєш ,що дзвонила твоя мати і сказала що приїздять твої родичі і щоб я їх поселила у бабусину хату, яка ще навіть офіційно мені не належить?

Марія стояла посеред кухні, стискаючи телефон. Назар щойно переступив поріг, задоволений собою, з пакетом