Вечір у квартирі Ковальчуків починався підозріло тихо. Вітя намагався зосереджено вивчати річний звіт, хоча
— Ми в однокімнатній живемо, ви що, з глузду з’їхали — сюди переїжджати? —
Стіни нового будинку ще пахли свіжою шпаклівкою та деревом, але цей аромат чистоти безжально
— Андрійку, ти сьогодні заїдеш? — голос Марії Іванівни у слухавці завжди звучить трохи
— Це триває пів року, — сказав він, дивлячись у підлогу. Його голос був
— Нічого я міняти не буду! Квартира моя — і крапка! — відрізала я,
— А на що ще я маю питати дозволу в твоєї мами, га?! Лєна
— Я хочу, щоб усе було по-чесному, — казав він матері перед смертю. —
– Що це таке?! – Оля збиралася почати чистити картоплю, дістала сміттєве відро і
Я ще не вступила на посаду, а вони вже поділили мою нову зарплату Ольга