Особлива – Тільки для жінок

Брат Олени запросив її на весілля, але сказав, що вона має прийти без чоловіка. Вони домовилися, що доньку жінка має тримати на колінах. А за два тижні до весілля брат знову прислав Олені повідомлення. Після цього на весілля вона не пішла

Олена витягла з поштової скриньки вишуканий конверт кольору айворі. Вона очікувала на це запрошення.

Наречена кинула Андрія в день їхніх заручин, а через 30 років він випадково зустрів її неподалік свого дому

Сонце того червневого ранку пекло нещадно, ніби намагалося розплавити асфальт перед центральним РАЦСом. Андрій

— У власному домі я сиджу там, де вважаю за потрібне, Марино, — не повертаючи голови, відчеканила свекруха. — Твій чайник заважає моїй енергетиці. І взагалі, від нього забагато пари, у мене псуються фіранки.

— У власному домі я сиджу там, де вважаю за потрібне, Марино, — не

— Ганно, ну куди ж я піду? Я ж хворий, у мене нікого, крім тебе, не лишилося. Ти ж добра, ти ж пам’ятаєш, як ми жили… — Я все пам’ятаю, Вадиме. І як ми жили, і як ти йшов, і як я три роки себе по шматках збирала. Твоя хвороба — це більше не мій обов’язок. Шукай милосердя там, де ти шукав щастя.

— Ганно, ну куди ж я піду? Я ж хворий, у мене нікого, крім

— Галю, та ти ж рідна тітка! Дитині що, по гуртожитках з тарганами тинятися, поки в тебе кімната пустує? Гріх це, на сироту (при живому батькові) двері зачиняти! — Гріх, Людо, — це коли дорослі люди вважають чужу квартиру своєю власністю. Гуртожиток загартовує характер, а мій спокій на шостому десятку — це не розкіш, а медична необхідність. Я знаю, що у тебе за “тихий хлопчик”. Не пущу!

— Галю, та ти ж рідна тітка! Дитині що, по гуртожитках з тарганами тинятися,

— Ти що, мамо, стіни на дитину проміняла? Оленка про тебе щодня питає, а я кажу: «Бабусі квартира дорожча за нас». Як тобі тепер спиться в твоїх порожніх хоромах? — Спиться мені чудово, синку, на новому матраці. А Оленці передай: бабуся її любить, але в ігри з нерухомістю не грає. Хочете бачитись — приходьте в гості.

— Ти що, мамо, стіни на дитину проміняла? Оленка про тебе щодня питає, а

— Мамо, ти ж мене тут як собаку кидаєш! Тут ні газу, ні крамниці нормальної, я ж тут загнуся за тиждень! — Значить, загнешся, Віталіку, якщо за розум не візьмешся Це краще, ніж ти мене в моїй власний квартирі заживо умориш.

— Мамо, ти ж мене тут як собаку кидаєш! Тут ні газу, ні крамниці

— Мамо, ти що, з глузду з’їхала? Які п’ятсот гривень за вечір з онуком? Ми ж сім’я, ми ж рідні люди! — Сім’я, синку, — це коли допомагають одне одному, а коли тільки я вам — то це називається «клінінг та кейтеринг», і з сьогоднішнього дня у мене новий прайс.

— Мамо, ти що, з глузду з’їхала? Які п’ятсот гривень за вечір з онуком?

А куди зникла машина? – Я за неї купив трохи здоров’я для твоєї мами Христинко – І тобі не шкода було? – Для неї я б і мільйона таких не пошкодував

У невеликому містечку, де кожен знав ціну копійці й вагу чуткам, Олена виховувала доньку

Навіщо ти так зі мною? Невже досі ображена за те, що сталося 20 років тому? – спитала Вікторія, коли донька виставила її речі за двері

Маленька Еліна пам’ятала батька лише як запах хвої та теплий колючий светр, що притискав