«А їсти ми, самі повинні готувати» — здивовано спитала сестра. Приїхали в гості, називається.
Аня зітхнувши сіла на диван. Так, не думала вона, що так у них із Машею все вийде… Адже колись сестри були не розлий вода…
Сестри виросли в найзвичайнісінькій родині. Жили в невеликому містечку, у двокімнатній хрущовці. Батько працював слюсарем на заводі, а мама — вихователькою в дитячому садочку. Загалом, грошей вистачало, але доводилося іноді економити. Телефони з’явилися в них у класі чи не в найостанніших. Батьки намагалися дати дочкам усе необхідне, хоч в розкоші й не купалися.
Натомість завжди було тепло й затишно, і на столі завжди знаходилося місце для домашнього пирога або татової улюбленої смаженої картоплі з грибами, які він любив збирати сам.
Аня була старша за Машу лише на півтора року, тому з дитинства вони чудово спілкувалися. Вона завжди була працьовита, відповідальна, мамі в усьому допомагала, уроки завжди робила сумлінно, та й Маші допомагала. Дівчинка росла розумною, доброю й чуйною. У школі Аня брала участь в олімпіадах, часто займала призові місця. Вчителі її хвалили, і батьки пишалися її успіхами.
Маша ж, навпаки, з дитинства була тією ще штучкою. Уроки робити лінувалася, як ти їй не намагайся втовкмачувати. І заохочували, і сварили, і Аня Машу вмовляла. А Маша не дуже слухалася. По господарству особливо не допомагала, вічно норовила кудись шмигнути з подружками.
Мама ж дочку любила, і намагалася її іноді балувати. Іноді, повертаючись з роботи, вона приносила Маші маленькі подарунки — блискучі шпильки, яскраві зошити або чергову ляльку, про яку та мріяла. Маша була досить примхлива, егоїстична. Часто влаштовувала сцени, якщо щось йшло не за її планом.
Аня згадувала, що якось на день народження Маші їй подарували не ту ляльку, яку вона хотіла. Дівчинка закатила сварку, розбила вазу й цілий день не розмовляла з батьками.
А коли Маша підросла, одяг стала вимагати тільки модний і дорогий, не зважаючи на бюджет родини. Адже, здавалося, ну ніби однаково ж батьки їх виховують… Але сестри зовсім вийшли різні. Маша завжди намагалася привертати до себе увагу, і далеко не завжди хорошими вчинками.
Аня ж навпаки, завжди намагалася бути зразковою. Вона любила допомагати мамі на кухні, разом вони часто пекли пироги, варили варення й готували татові улюблені млинці з медом. Аня багато читала і часто сиділа за підручниками до пізньої ночі.
Роки йшли, і сестри виросли.
Аня закінчила школу із золотою медаллю, вступила до престижного університету. Роботу теж досить швидко знайшла, сама купила собі квартиру й почала допомагати батькам.
Маша ж кинула інститут на другому курсі. Вчитися їй було лінь, і вона порахувала, що в житті й так упорається. Їй хотілося веселитися, а тут он, що, на навчання стільки часу витрачати? Вона міняла роботу за роботою, ніде надовго не затримувалася. З чоловіками в неї теж ніяк не складалося. А от Аня як зустріла свого, так і все.
Це був звичайний літній день. Аня, втомившись від міської метушні, вирішила вибратися на природу. Взяла з собою велосипед і поїхала в єдиний парк з велосипедними доріжками. Свіже повітря, спів птахів, шелест листя — що ще потрібно, щоб відпочити душею?
Аня не зрозуміла, як оринилася на землі.
— Дівчино, ви в порядку? — спитав хлопець, допомагаючи Ані підвестися.
— Так, здається, нічого серйозного, — відповіла вона, обтрушуючись від пилу.
Ані здалося, що хлопець був трохи старший за неї. У серце їй одразу запала його промениста усмішка, а від темно-карих очей вона не могла відвести погляду.
З парку поверталися разом. Вони проговорили кілька годин, забувши про все на світі. З того часу вони стали бачитися щодня. Ходили разом гуляти в парк, у кіно, каталися на велосипедах. Аня з кожним днем дедалі більше закохувалася в Андрія. А через півтора року Андрій зробив Ані пропозицію.
Ну, звичайно ж, одружилися. За кілька років у них з’явилася перша дитина — донька Софія. Дівчинка була копією Ані: таке ж світле волосся, блакитні очі й ніжна усмішка. Аня й Андрій були на сьомому небі від щастя. Андрій завжди допомагав дружині з донькою, хоч і був часто зайнятий на роботі. А ще через два роки в них з’явився син Максим.
У Маші ж у житті було все не так гладко. Коли кинула інститут, Маша одразу ж вискочила заміж. Знайшла собі якогось багатого хлопця, і думала, що життя в неї з ним складеться чудово.
Але шлюб цей розсипався як картковий будиночок уже за рік. Чоловік виявився не готовий до сімейного життя. Вони постійно сварилися на порожньому місці, і зрештою Сергій просто став рідше повертатися додому, іноді пропадаючи на цілі дні. І одного разу його не було цілих два тижні.
Маша подумала, що щось трапилося, але виявляється, Сергій кудись поїхав із друзями. Зрозуміло було, що шлюбу кінець. Розчавив Машу, і вона стала шукати розраду в гучних вечірках. Обов’язки матері відсувалися на задній план, а про сина вона згадувала лише крадькома.
Здавалося, що другий шлюб буде більш успішним. Микита мало не на руках Машу носив, вічні компліменти, подарунки. Але, як і в першому шлюбі, казка швидко закінчилася. Як тільки в родині з’явилася маленька Аліса, Микита одразу ж втратив до Маші інтерес. Весь час пропадав із друзями, а додому приходив тільки пізно вночі. Нерідко на підпитку.
Маша ж утомилася від справ, що навалилися на неї. І так син підростав, ще й донька маленька. Одного дня, не витримавши чергової сварки з чоловіком, вона забрала дітей і пішла з дому. Знову розлучення. Тепер Маша поневірялася з двома дітьми по орендованих квартирах, ледве зводячи кінці з кінцями.
Аня завжди намагалася допомагати сестрі. Вона висилала Маші гроші, допомагала з обстановкою орендованої квартири, якщо треба було меблі які купити, віддала їй свою стару машину. Коли Маша зустріла нового чоловіка, Аня посподівалася, що хоч із ним у неї все складеться. Тільки Миколай, як і Маша, перебивався по роботах, але хоча б до дітей, нібито нормально ставився.
Одного разу Маша подзвонила Ані й попросила про допомогу. Господар квартири виставив їх на вулицю. Потрібно було терміново шукати нове житло, але грошей на перший місяць оренди в Маші не було. Звичайно ж, Аня прихистила родичів у себе. Добре, у квартирі чотири кімнати.
Проблеми почалися в перший же день, коли приїхала Маша.
— А їсти ми, чи що, самі повинні готувати? — здивовано спитала сестра.
— Ну, взагалі-то, мені готувати ніколи. А ви цілий день збираєтеся вдома, чи що, сидіти?
— Ну я поки що не працюю, а Коля скоро піде. Та вже, сестричко. Гостинність у тебе, звичайно… На рівні, нічого не скажеш.
Аня, звичайно, образилася, але вирішила поки що не показувати вигляду. Усе-таки в сестри складний період. Але чим далі, тим гірше. Машині діти були просто некеровані. Вони фломастерами розмалювали всі стіни, а коли їли солодощі, всі фантики, іноді з рештками цукерок, кидали на підлогу. У ванній вічно воду розплещуть, тарілки брудні лишають де попало, не миряться між собою.
Аня намагалася поговорити з Машею, але та говорила, що це ж діти, їх неможливо контролювати. А ще в Ані складалося таке враження, що Маша з Миколаєм особливо квартиру-то й не шукають.
Останньою краплею став розбитий телевізор. Його Аня виявила, коли повернулася додому після роботи.
— Машо, це що таке?
— Ань, ну діти гралися, випадково штовхнули. Нічого, новий купиш, у вас грошей багато.
Ну все. З неї досить.
— Знаєш, Машо, я тобі допомагала, як могла. Але, мабуть, тебе неможливо нічому навчити. Збирай, будь ласка, речі, і щоб завтра я вас тут не бачила.
Аня ще наслухалася, яка вона невдячна сестра. Маша з нею довго не розмовляла, а потім подзвонила, лише для того, щоб попросити грошей. Більше Аня на дзвінки сестри не відповідала.
