Зібралася Галка в місто їхати. До дев’ятнадцяти років жила з батьками в селі, і тут раптом вирішила, що корів доїти – не її це справа. А було це в 70-х роках минулого століття.
Батько у Галки строгий був, ну, а мати, хоч і добра жінка, але чоловіка в усьому слухалася. Тупнув батько ногою:
– Нічого по містах роз’їжджати, хвостом там крутити, за сільського хлопця заміж виходь і все тут. Галка в сльози. Впросила все ж батька відпустити її. Зібралася і на наступний день в райцентр на автобусі поїхала, обіцяючи батькам написати, як влаштується. У райцентрі квитків на залізничній станції на поїзд не виявилося. Стало прикро Галці: додому повертатися не хотілося. І раптом бачить хлопчина на москвичі під’їхав, дивиться на Галку. А вона валізу в руках тримає.
Змовилися, що за недорого до міста її довезе. А відстань майже двісті кілометрів. Але водій погодився. По дорозі базікали, сміялися. А в місті став Сашко (так водія звали) пропонувати Галці зустрітися, хотів навіть до неї через тиждень в місто приїхати. Але тільки Галку сільські хлопці не цікавили, вона впевнена була, що заміж вийде за міського. І можна сказати, що так все і складалося.
Влаштувалася Галя на трикотажну фабрику, жити стала в гуртожитку, з дівчатами на танці бігала. Там і познайомилася з Геннадієм. Хлопець вихований, ввічливий. Став він за Галкою упадати: квіти дарувати, цукерки в кульках приносити, в кіно водити. І Галя закохалася в Геннадія до безпам’ятства.
Читайте також: Втратила родину в Україні, але знайшла щастя за кордоном. Сповідь заробітчанки
Ні про що і ні про кого думати не могла. Сільська чорнобрива дівчина з русою косою полюбила Геннадія всім серцем. Незабаром познайомив він Галю зі своєю матір’ю. Стали про весілля розмовляти. Майбутній свекрусі Галя сподобалася, і вона схвалила вибір сина. Галка від радості, як на крилах, літала. Повідомила батькам, що заміж виходить, а у відповідь отримала лист з дому. Батько суворо наказав приїхати додому з нареченим – на оглядини, так би мовити. «Інакше, – написав він, – весілля не буде».
Загалом, зібралися Галя з Геннадієм їхати в село, щоб все як у старовину було: знайомство, сватання. Взяла Галя на роботі невелику відпустку і вже речі в гуртожитку збирала, як відчинилися двері в кімнату і на порозі з’явилася дівчина, а точніше сказати дама: в елегантному костюмі і капелюшку. Даму звали Віолетта. Познайомившись з Галиною, Віолетта тут же з порога оголосила, що весілля не буде, що Галя і Геннадій абсолютно не пара. І що вона, Віолетта, і є наречена Геннадія, – в сварці вони були цей час, а тепер помирилися.
Приголомшила Віолетта Галину своєю появою і новиною, повернулася і пішла. Галка, кинувши збирати речі, побігла додому до Геннадія. Але вдома його не застала. Тоді вона розповіла все матері Геннадія, і жінка відразу зрозуміла, що син її знову помирився з Віолетою. Мати щиро хотіла в невістки Галину, – Віолетта їй не подобалася, та до того ж старше Геннадія на сім років. Але вплинути на сина не могла.
В той день так і не побачилася Галка з нареченим, а ввечері у них були квитки на поїзд. Галка до останньої хвилини стояла на пероні. І вже коли в тамбур зайшла, побачила біжить Геннадія, який крикнув їй:
– Прости, нічого не вийде, іншу люблю.
До своєї станції Галка їхала в сльозах. Вдома на неї чекали батьки разом з нареченим. Що їм сказати і як тепер в очі батькові і матері дивитися? Та й сільські, напевно, знають вже про весілля. Вийшла Галка на своїй станції, озирнулася навколо: автобуса немає, сказали, що зламався.
Попленталася вона до лавки, присіла і заплакала. І раптом під’їжджає знайома машина, а в ній Сашка.
– Цікаво дівки танцюють! Знову чи що в місто тебе везти?
– Ні, тепер додому, в село.
По дорозі розповіла Галка добродушному Сашкові про те що не відбулося знайомство з нареченим, поскаржилася, що не знає, як тепер викручуватися буде. А Сашка, недовго думаючи, запропонував свою кандидатуру, тобто згоден він нареченим побути.
– Так як же можна? – Злякалася Галка.
– У тебе і ім’я інше. І що батьки твої скажуть?
– Скажімо, що за паспортом Олександр, а друзі Геннадієм звуть, – так їм подобається. Ну, а мати моя нічого не скаже, – це ж тимчасово, щоб тебе виручити. Познайомлюся з твоїми батьками, ти в місто заїдеш, як ніби-то зі мною, а через місяць напишеш, що посварилися ми і розлучилися.
Боялася Галка гніву батька. Але погодилася, щоб Сашка пару днів її нареченим побув. Приїхали в село. Батьки раді, дочку з майбутнім зятем за стіл ведуть, пригощають. Тут і інші родичі підійшли, вітають з майбутнім весіллям. У розпал веселощів припленталася старенька сусідка баба Дуня. Їй теж чарку налили: вона і рада.
Випuла, закусила, пісню затягла, а потім візьми і крикни:
– Гірко!
Галка з Сашком остовпіли, – щодо поцілунків у них домовленості не було. Сашка, ніби як, і не проти, а Галка сахається від нього в сторону. Але баба Дуня не вгамовується:
– Гірко ж, вашу мать! Чого не цілуєтеся?
– Та й, правда! – Сказав батько. – Майже що чоловік і дружина, поцілуйтеся, уважте гостей. Нічого не вдієш: Галка з Сашком встали і спробували поцілуватися, але вийшло, що Сашка ткнувся в щоку Галці, – на тому і закінчив поцілунок.
І тут баба Дуня, що уважно стежила, знову як закричить:
– А зять-то несправжній! Хіба наречений з нареченою так цілуються?
Галка почервоніла, Сашка зніяковів.
– Соромляться вони, – сказала Галкина мати. Незабаром гості розійшлися. І тут Галкині батьки сіли навпроти молодих і попросили розповісти всю правду.
Галка розплакалася, зізналася, що міський наречений кинув її і що довелося піти на обман.
– А немає ніякого обману! – Твердо сказав Сашко. – Я хоч зараз на Галі готовий одружитися! Люба вона мені, хоч і бачуся з нею вдруге.
Батько хотів дочці прочуханку зробити, але мати заступилася. Та й Сашка на своєму стояв:
– Хочу на Галі одружитися і все. І тут же Галці пропозицію зробив.
Щодо весілля поспішати не стали, але вирішили, що зустрічатися будуть і почуття свої перевірять. Після цього поїхала Галка знову в місто. Тільки недовго вона там жила. Сашка щотижня приїжджав, і незабаром поїхала Галя з ним до рідного райцентру.
Загалом, зіграли весілля; живуть уже сорок років разом. А їх дочка Лариса – подружка моя. І кожен раз, коли приїжджаю до них в гості, захоплююся цією парою – красивою, дружною, безжурною. До сих пір вони живуть в любові та злагоді. Загалом, зять справжнім виявився!
