Аліна не стала мене докоряти у зраді, влаштовувати сварок, проте, після цього випадку ми перестали дружити родинами. Саме тоді вона вирішила піти на другу дитину. Адже, наш шлюб «тріщав по швах».

Аліна не стала мене докоряти у зраді, влаштовувати сварок, проте, після цього випадку ми перестали дружити родинами. Саме тоді вона вирішила піти на другу дитину. Адже, наш шлюб «тріщав по швах».

— Олеже, почнімо спочатку? У нас буде друга дитина. Хочу все ж таки зберегти шлюб, — моя дружина була схожа на кошеня, яке змокло.

— Добре, Аліно, давай спробуємо, — я глибоко й сумно зітхнув. І навіщо та друга дитина, я не розумів.

Ми з Аліною були на межі розлучення. Навіть подали документи на розірвання шлюбу. І на тобі — вона, бачиш, чекає другу дитину… Поставила мене перед фактом. Взагалі, ми з дружиною часто сварилися, розлучалися, розбігалися. Ми зустрілися, коли розміняли четвертий десяток: мені було тридцять два, Аліні — тридцять один рік. Особливої любові між нами не спостерігалося. Роки «підпирали», от і вся романтика. І характери наші вже давно сформувалися, зацементувалися. У сварках ніхто не поступався. Коса на камінь, як то кажуть. І поява нашого синочка Артема нічого не змінила у гострих стосунках. 

На роботі у мене був приятель Саша. Безвідмовний, чесний, гарний сім’янин. Саша у своїх оповідках завжди акцентував увагу на дружині Еллі. Він обов’язково називав її «моя Елла». Ми з хлопцями навіть підморгували один одному, мовляв, Санько обов’язково «вкрутить» у будь-яку розмову переваги своєї дружини.

Запросив я якось Сашу з Еллою в гості. Пізніше це стало нетривалою традицією. Коли я побачив Еллу, обімлів! Шикарна жінка, починаючи від шовковистого волосся і закінчуючи акуратним педикюром. Дивлячись на Еллу, у мене перехоплювало подих. Одним словом, закохався, як юнак. Весь вечір я, порхав навколо Елли, то напій їй наллю, то салат покладу, то щось запитаю.

Коли гості пішли, Аліна образилася:

— Сподобалась тобі Елочка? Говори правду, я ж бачила, як ти в очі їй зазирав. Скажу чесно, таких красивих я ще не зустрічала. Мені до Елли, як до неба. Я порівняно з нею — непомітна. Та тільки намучається з нею Саша. Подібні жінки не для сім’ї.

— Та годі, Аліно. Звичайна жінка, тільки доглянута. Не більше, — збрехав я. Але мої думки вертілися навколо одного питання — як домогтися взаємності, прихильності від чужої дружини? Я переступив через приятельські стосунки з Сашею. Моя пристрасть до його дружини розпалилася — не загасиш. Став дзвонити Еллі, запрошувати її на зустрічі, дарував квіти.

Через пів року ми з Еллою стали таємними коханцями. Моя дружина не йшла ні в яке порівняння з нею. Це стосувалося не лише зовнішності, але й усього іншого. Наприклад, Аліна зовсім не вміла готувати. Коли до нас приходили гості, сідали за стіл, вона тільки починала чистити картоплю. Смажена картопля для неї була святковою стравою. До цього гарніру подавалися куплені котлети. Мені навіть бувало соромно в такі моменти за неповороткість дружини.

Аліна ніколи не парилася над складними стравами. Готувала просто. Моя теща така сама. У нашій родині кожен прав свої речі сам. Дружина завжди уникала моїх брудних речей, особливо шкарпеток. Вона ніколи до них не торкалася. Але ж Елла! Стіл у свято аж гнувся від вишуканих страв. Прання-прасування, готовки, прибирання — все на ній. При цьому, манікюр-педикюр, зачіска, стильний одяг — її обов’язкові атрибути. Коли тільки встигала? Я пишався тим, що покохав таку дивовижну жінку.

Якось Аліна з сином гостювала у своєї мами в іншому місті. Повернувшись, дружина одразу відчула запах іншої жінки. Я навіть не підозрював, що принадні парфуми Елли настільки стійкі.

— До нас заходила Елла? — здалеку почала дружина.

— Звідки ти взяла? — я ще не розумів висновку дружини.

— Запах її парфумів по всій квартирі. Хіба ти не чуєш? — продовжила дружина. — Ні, не чую, — стверджував я. І, справді, не чув.

Минуло п’ять днів після візиту Елли. Аліна не стала мене докоряти у зраді, влаштовувати сварок, проте, після цього випадку ми перестали дружити родинами. Саме тоді вона вирішила піти на другу дитину. Адже, наш шлюб «тріщав по швах».

Синові Артемові було шість років. Дружина попросила мене нікому не розповідати про плани нашої родини:

— Твоя Елла в першу чергу не повинна нічого знати.

Враховуючи становище моєї дружини, я не став заперечувати, сперечатися, доводити, що у мене немає коханки.

З Еллою ми продовжували бачитися таємно від усіх. Чесно кажучи, вона завжди була злегка холодна зі мною. Але мені було досить однієї її присутності. Я вдихав аромат парфумів коханки і не міг себе стримувати.

— Наш роман завершився, — раптом заявила Елла.

— В сенсі? — здивувався я.

— У тебе скоро з’являться приємні клопоти з догляду за дитиною. Вчора зустріла твою Аліну. Вона пожважішала… — сказала Елла.

— Ах, ось воно що. Ну вибач, дружина просила нікому не розповідати про її стан. Навіть теща не знає.

— Кількість дітей — ваша сімейна справа. Діти — це щастя. Навіщо ти мені не сказав? Навіщо використовував? Я себе почуваю облитою брудом, — Елла скривилася, наче ковтнула частинку лимона.

— Елло, ти помиляєшся. Я тебе любив, а не використовував. Я навіть готовий заради тебе розлучитися з дружиною, ти тільки скажи, — мені було важко чути ці слова від коханої жінки.

— Мені від тебе нічого не треба. Прощавай, — Елла пішла.

На цій сумній ноті наш роман завершився. Я продовжував любити і шукати Еллу. Вона ж мене усяково ігнорувала.

Минуло шість років, і я дізнався, що Елла вдруге вийшла заміж. Чоловік — сумнівний, зовсім не схожий на чемного сім’янина. Він колись відбував строк за щось. Подзвонила мені Елла і попросила про зустріч. Я швидко зібрався й побіг. Знову готовий на будь-які вчинки заради цієї жінки.

— Ну, здравствуй, Олеже. Як син, дочка? Дружина? — Елла питала абсолютно байдуже. Її це зовсім не цікавило.

— Нормально. Як ти, Елло? Чув — заміж вийшла.

— Так, вийшла. Тепер я знаю, що таке справжня любов. Це сльози, терпіння, дивне щастя. Запитаєш, навіщо тебе покликала? Втомилася я, Олеже. Хочу втекти на безлюдний острів. Ось, про тебе згадала. З тобою спокійно і затишно. Втечемо? — Елла ніжно взяла мене за руку. Я полетів у космос…

— Коли будемо тікати? — мені вже хотілося опинитися на острові удвох. Мене ніяким чином не хвилювали наслідки цієї хвилюючої ідеї.

— Зараз. Підемо до моря, — Елла не жартувала. Моє життя покотилося під укіс.

Незабаром ми з Еллою поїхали за кордон. Для мене це було раєм. Жінка стирала всі заборони, постійно щось хотіла від мене. Я знову був поневолений нею. Досі пам’ятаю запах зім’ятих простирадл, смак імпортного напою, шоколаду, солодкі дотики Елли. Ці чарівні дні назавжди залишаться у моїй пам’яті.

Тільки довелося повертатися з небес на землю. Як побитий собака, я стояв перед дружиною. Думав, зараз буду брехати навідріз і на всі три кораблі. Моя Аліна накупила речей і склала їх у валізу, яка чекала мене біля порога. Мабуть, їй все ж хотілося здаватися турботливою дружиною. Аліна не стала прати мої поношені речі, їй простіше було купити нові.

— Іди від нас, Олеже, — жінка подивилася мені в очі. Я перечекав «бурю» у друга на дачі. А Елла знову махнула мені рукою:

— Дякую, Олежко. Тепер, з новими силами, впроваджуюся у сімейне життя зі своїм чоловіком.

— Не зрозумів. А я?

— Ти? Нагадую, у тебе сім’я. Ну, бувай, — Елла холодно поцілувала мене і пішла назавжди.

З тих пір минуло двадцять років. Дружина Аліна — тиха гавань для мене. Коли я запитав у неї, чому, мовляв, ти пробачила мої позашлюбні пригоди, жінка зітхнула і відповіла:

— Я розуміла, що Елла тебе не забере. Занадто ти домашній, сімейний. А їй потрібні палкі стосунки. Такі, щоб життя догори дриґом. Елла живе у «дивному» щасті з тим же чоловіком, який колись відсидів строк. Таку жінку хочеш забути навіки, а пам’ятаєш все життя.