Аня відпросилася з роботи, щоб переодягтися і коли збиралася виходити з квартири, двері несподівано відчинилися. Додому прийшов чоловік разом з жінкою. Замість того, щоб влаштувати сварку, Анна сховалася у шафі і чула, що про неї говорить незнайомка. Чоловік залишив її саму у квартирі, а сам рушив на роботу. Подальші дії Анни були непередбачувані навіть для неї самої.
— Ларисо, що ти наробила! — Аня обурено подивилася на колегу по роботі, яка випадково пролила на неї каву. — Як я ввечері поїду на виставку з шефом? Я ж тепер брудна. А я ці штани вранці цілу годину прасувала. Ну що ж ти за людина така?
Аня вилаялася і з сумом подивилася на свої красиві білі штани з акуратними рівними стрічками.
— Аню, вибач, я випадково. Давай я тобі оплачу хімчистку. Чашка виявилася гарячішою, ніж я думала… Я неправильно її схопила, от вона й вислизнула з рук. — Лариса збентежено витирала на кухні в офісі калюжу і збирала уламки.
— Звичайно, оплатиш. Номер картки ти знаєш. — Буркнула Аня і подивилася на годинник.
— Гаразд, у мене ще є час. Встигну переодягтися. — Аня вибігла з офісу.
Повернувшись додому, Аня переодягнулася і вже збиралася виходити. У дверях жінка згадала, що забула телефон на підвіконні в спальні поруч з прасувальною дошкою.
— П’ять метрів у взутті не рахується. — Аня на підборах і з сумкою пройшла в спальню.
Раптом вхідні двері відчинилися, і Аня почула голос чоловіка.
— Заходь, не соромся. Дружина на роботі, тож ти можеш почувати себе як вдома.
— Невже мій чоловік гуляє? — Аня була здивована від почутих слів. — Дружина вже була готова вийти і влаштувати сварку, але внутрішній голос підказав сховатися в шафі і поспостерігати за подіями.
Аня схопила телефон і тихо забралася в шафу.
— Я в душ… — Аня почула незнайомий жіночий голос.
— Добре, я тоді поїду на роботу. Гадаю, ти розберешся, що тут до чого. — Гукнув чоловік Вадим, і вийшов із дому.
— Мій чоловік привів до нас у дім якусь незрозумілу бабу. Ця незрозуміла баба зараз миється в моєму душі. А сам він пішов на роботу. І навіть мені нічого не сказав. — Аня стиснула телефон і вилаялася.
— Любий, як твої справи? — Аня написала чоловікові повідомлення.
— Все добре, як ти, сонечко? — Майже одразу прийшла відповідь.
Аня хотіла ще щось написати у відповідь, але раптом у спальню увійшла висока блондинка, яка вдягнула на себе Анін халат.
— Де в цієї курки фен? Вадик написав, що в нижній шухляді. — Вголос промовила жінка і відкрила шухляду.
— Що за шкарпетки, ще з минулого століття? — Блондинка підчепила елегантним нігтем речі Ані і скривилася. — У його дружини зовсім немає смаку. Не здивуюся, якщо вона років на двадцять старша за мого Вадика. — Блондинка похитала головою.
Аня, яка з іншого кінця спальні спостерігала за незнайомкою через невелику щілину в шафі, вже була готова накинутися на неї, але внутрішній голос її знову спинив.
— Посиди поки в шафі, Анечко. Ти ж пити і в туалет не хочеш… Значить, ще можеш посидіти. Спостерігай, вслухайся, вивчай ворога…
Невідома жінка в спальні Ані знайшла фен і стала сушити своє довге кудряве волосся. Жінка нишком щось собі муркотіла.
— Так, фігура в неї, звичайно, гарна… Але й у мене тіло що треба. Так-то я чотири рази на тиждень ходжу на спорт. І що в ній знайшов мій чоловік? — Думала Аня, сидячи в шафі.
Невідома взяла з полиці улюблений крем Ані і стала рясно покривати ним своє тіло.
— Ну ти й скотина. Це ж для обличчя. Там всього крапельку треба. Цікаво, з якого боку їй краще вмазати, зліва чи справа? — інтуїтивно Аня стиснула кулак.
— Лапочка, а що у тебе поїсти є? Твоя баба вміє готувати? — Блондинка висушила волосся, наділа свою сукню і подзвонила чоловікові Ані.
— Паста з соусом песто? Зрозуміла. Зараз собі зроблю. Можна брати все, що я захочу. Зрозуміла тебе! Обожнюю тебе, ти у мене такий щедрий! — Поплигуючи стегнами, блондинка попрямувала на кухню.
— Не смій брати мій соус песто! — Ззаду роздався приголомшливий зойк.
— Знехтувавши внутрішнім голосом, наче дика амазонка, Аня накинулася на блондинку, яка нічого не встигла зрозуміти. Сцена була короткою і стрімкою. Блондинка вдарилася і відразу втратила свідомість.
— Начебто жива… — Аня обережно пощупала пульс.
— Так, треба її терміново вивезти з дому…
Батьки Ані були на відпочинку в іншій країні, і жінка нічого кращого не придумала, як сховати незнайомку в гаражі батька. На дачі за містом. Жінка наділа блондинці на голову свій великий капелюх і окуляри. І, обхопивши незнайомку руками, обережно вийшла на сходи.
— Ну і важка, кобила. — Аня з труднощами утримувала невідому у вертикальному положенні.
— Якщо хтось нас побачить, скажу, що вона напилася. — Думала Аня, спускаючись у ліфті у підземний паркінг.
На щастя Анни, їй по дорозі ніхто не трапився. Жінка непомітно впихнула блондинку в багажник і міцно зв’язала скотчем.
— Мій соус песто вона, бачите лишень, схапати зволіла. — Аня усміхнулася і заклеїла незнайомці рот. — Ну і чим тепер ти жертимеш?
— Виставка через годину? — Дорогою на дачу Ані подзвонив начальник.
— Андрію Борисовичу, я потрапила в історію. Якраз до вас їхала. Попросіть замість мене когось поїхати. Вибачте, не можу зараз розмовляти. — Швидко промовила Аня і поклала трубку.
Жінка приїхала на дачу до батька і обережно перенесла блондинку в гараж. Блондинка до того часу вже прийшла до тями і, витріщивші очі, щось кричала крізь пластир.
— Будеш чіпатися, я тебе прямо тут залишу. — Аня злобно подивилася на жінку. — Мого мужика забрати задумала? Ну нічого, я тобі покажу, де раки зимують!
— Сиди тихо тут в гаражі, поки я не вирішу, що з тобою робити. До ранку без води не помреш. — Аня посадила зв’язану блондинку на стілець. Дружина міцно примотала суперницю все тим же скотчем до стільця і зачинила на всі замки важкі сталеві двері.
Здувши чубчик з чола, жінка спокійно сіла за кермо і повернулася у квартиру. Дача батьків знаходилася недалеко від Києва, і дружина встигла до заторів. Повернувшись у квартиру, жінка приготувала чоловікові вечерю. Вдягла свою найкрасивішу сукню і стала чекати. За півгодини з роботи повернувся стомлений чоловік. Вадим привітано обійняв дружину і сів за стіл.
— Вадюша, як минув твій день? Що нового? — Запитала Аня. Жінці не терпілося висловити чоловікові все, що вона думала, але вона вирішила дочекатися моменту.
— Та день як день… Все добре… Правда, тут одна людина мала мені подзвонити, але ніяк не виходить на зв’язок… — Вадим дістав телефон і перевірив, чи немає пропущеного дзвінка.
— А що за людина, Вадику? Щось серйозне? — Аня поклала чоловікові ще порцію гречки з підливою.
Повернувшись додому, жінка вирішила сама з’їсти макарони з соусом песто, а на вечерю приготувати чоловікові іншу страву. В Ані після поїздки на дачу розігрався звірячий апетит.
— Дякую. Дуже смачно. Ти як завжди приголомшливо готуєш. — Ніби нічого й не сталося, Вадим активно орудував виделкою.
— Ти їж, їж. Гречка… Вона корисна… Там заліза багато. Я з любов’ю готувала, від усього серця. — Аня потріпала чоловіка по волоссі і встала за його спиною.
— Вадику, скажи, а що б ти зробив, якби у мене з’явився інший чоловік? — Несподівано запитала Аня. — Ось ми з тобою разом вже рік. Я твоя дружина. Я тебе поважаю, ціную, зберігаю вірність… Але якби мені набридло так робити і в мене з’явився б хтось ще… Що б ти зробив? — Аня замовкла в очікуванні відповіді.
— Не знаю, Аню, мабуть, пришив би вас… Ну або б точно надавав йому… І одразу б розлучився… Нащо мені невірна дружина… Я такого не потерплю… — Не відриваючись від гречки з підливою відповів Вадим. — Я ж сам не ходжу наліво, і від своєї дружини теж логічним чином очікую чесності й взаємності.
Вадим кивнув, обернувся і подивився на дружину.
— А ти чого питаєш?
— Та так просто. — Аня усміхнулася. — Ти їж, їж.
Вадим продовжив уминати гречку.
— Так, чому немає дзвінка і повідомлень… — Вадим машинально ляснув рукою по столу і знову потягнувся за телефоном.
— Вадику, так що це за людина? Ти кого загубив, любий? — Аня знову повторила своє питання.
— Та моя молодша сестра… Свєтка. Я тобі про неї розповідав. Вона навчається в іншій країні по обміну. Приїхала на тиждень вперше за рік. Я пустив її до нас помитися і перепочити… Вона мала потім до батьків поїхати, але десь загубилася, чи що? — Вадим зітхнув і знову подивився на телефон.
— Яка сестра? — Збентежено промовила Аня. У цю мить крізь божевільні припливи ненависті і ревнощів до дружини почав доходити справжній зміст того, що сталося.
“Адже я тобі казала… Посиди в шафі, поспостерігай, послухай… — У голові Ані знову прокинувся внутрішній голос. — Коли ж ти навчишся прислухатися до того, що я кажу? Думай тепер, як будеш усе це розрулювати. Я тобі точно не допоможу”. — Внутрішній голос уїдливо засміявся і замовк.
— Вадику, мені дещо треба тобі зізнатися… — збентежено і дуже обережно почала Аня. — Дружина не мала поняття, як все сказати чоловікові… Сказати так, щоб він не образився. Бо план помсти був підступний, і він уже був приведений у виконання.
— Але спочатку тобі терміново треба в туалет… — Збуджено промовила Аня.
— Нащо мені в туалет? Я поки не хочу… — Вадим не зрозумів питання і відправив собі в рот останню порцію додаткової гречки. Чоловік узяв шматок хліба і став збирати на нього залишки підливої.
— Вадику… з гречкою не все просто так. Я вилила туди всю пляшку проносного. Через приправи ти не відчув. Це найсильніший і швидкодіючий препарат після клізм… Я купила найкраще, що було в аптеці.
— Що ти зробила? — Вадим відправив у рот шматок хліба з підливою. Чоловік відкинувся на стільці, закинув руки за голову і розсміявся. — Аню, я знаю, що в тебе прекрасне почуття гумору, але такого жарту я точно не очікував.
— Вадику, це не жарт. — Аня на всяк випадок відійшла в інший кінець кімнати.
— Я сьогодні в обід прийшла додому. Колега облила кавою штани… Я бачила в домі твою сестру… Я подумала, що це твоя коханка, і що ти завів роман на стороні… Я вирішила так тобі помститися… — Збентежено промовила Аня.
У цю мить Вадим опинився на роздоріжжі… Вірити йому словам дружини чи ні…
А ще Вадим завжди повільно приймав їжу. Все ретельно пережовував і отримував задоволення від кожної ложки. Так його навчили батьки в дитинстві. Чоловік був гурманом. І навіть гречку з підливою чоловік їв так само довго, як найвишуканішу страву в ресторані.
Опинившись на роздоріжжі думок… Вадимові не довелося довго думати… Потужний порив до туалету лавиною накрив чоловіка. Вадим схопився за живіт і кинувся вбиральню.
— Схоже, не встигли… — Прошепотіла Аня і в жаху закрила рот рукою.
— Вадичка, ти як? — За пару хвилин Аня підійшла до туалету.
Чоловік лайливо вилаявся у відповідь.
— Вадюша, дуже важливо, щоб тебе знудило. А то нам ще їхати твою сестру рятувати… — Гукнула Аня через двері.
— Що ти зробила з моєю сестрою? — Вадим вигукнув із туалету.
— Про все по порядку. Спочатку треба очистити шлунок. Я тобі тут пляшечку з водичкою поставила. Її треба випити, пару хвилин почекати, а потім два пальці в рот. — Аня ще не розуміла, як вона пояснить чоловікові свої подальші дії. Адже це була не вся помста…
А пояснити довелося. Вадим виповз із туалету таким злим, яким його Аня ніколи не бачила.
— Перш ніж ти скажеш хоч слово, знай, що ти сам винен. — Випалила Аня. Внутрішній голос все-таки зжалився над дівчиною і підказав їй, що найкращий захист… Це напад.
— Ти мені не сказав, що до тебе приїде сестра. І я гадки не мала, що вона буде вдома. Я реально подумала, що це твоя коханка. — На всяк випадок Аня взяла в руки декоративну подушку. Щоб захиститися, якщо Вадим здогадається на неї накинутися.
— А запитати слабо було? І як ти взагалі опинилася з нею вдома в один час? Вона заїхала всього на годину… Ви не повинні були перетнутися… Що за пролита кава? Що з моєю сестрою? — Після спілкування з білим другом Вадим важко приходив до тями.
— Вона жива. Я її відвезла на дачу в гараж до батька і зв’язала. І у всьому цьому винен ти, Вадику. Якби ти нормально мені все сказав, нічого цього не було. — Аня подивилася на чоловіка колючим поглядом.
— Ти що зробила? Що з нею? Швидко поїхали до тебе на дачу! — Вадим схопив ключі і вибіг на сходи.
— Вадюша, давай краще поїдемо на моїй машині. — Тихим голосом додала Аня.
— Це ще чому? — Обурився чоловік. — У тебе тачка вдвічі повільніше розганяється… Ми будемо довше їхати… Ти що, хочеш, щоб моя сестра була довше зв’язаною?
— Вадику, тут така справа, я якраз, коли повернулася в місто… Я направила в органи анонімний донос на твою машину. Що типу на ній перевозять заборонені речовини в особливо великих розмірах. — Аня на секунду замовкла, а потім продовжила… — Ти сьогодні не за кермом був… Тому я тобі туди в багажник п’ять кілограм борошна поклала… І там не пакети, де написано борошно… А такі підозрілі… Як у фільмах… — Аня ще міцніше вчепилася в подушку, яку з усіх сил притиснула до себе.
Вадим кричав на всі сходи, поки порив не направив його знову в туалет. Трохи заспокоившись, чоловік спустився і сів у автомобіль до дружини. Усю дорогу Аня і Вадим сварилися і з’ясовували стосунки. Приїхавши на дачу, Аня вирішила першою добігти до сестри Вадима. Дівчина вибігла і з усіх сил кинулася у гараж.
— Свєто, прости, будь ласка. Я не знала, що ти сестра мого Вадика. Я тобі зараз відклею рот, тільки обіцяй, що ти не будеш лаятися. Бачить Бог, я не спеціально. Я думала, що він з тобою крутить на стороні. Будь ласка, пообіцяй, що ти не будеш лаятися. Кивни, якщо ти мене зрозуміла.
Свєта кивнула, і Аня відклеїла пластир.
— Не буду лаятися? — жінка сплюнула і стала жадно ковтати повітря.
— Та я тебе зараз посаджу за викрадення людини. І за спробу мене прибити. Ти кончена. Тобі не можна знаходитися поруч з моїм братом. — Світлана непристойно вилаялася.
— Свєто, гаразд, давай тільки ти не наробиш дурниць. Давай без жорсткості. Ніхто не знав, що так буде… — Вадим допоміг сестрі розв’язатися і міцно обійняв її.
— Речі, значить, у мене ще з минулого століття… Я б на твою нитку подивилася… — обурилася Аня, коли Свєта і Вадим вийшли з гаража.
— Бурчиш, як стара баба. І що мій брат у тобі знайшов… Ти ж ходячий шматок проблем… — Пробурчала у відповідь Світлана.
— Так, дівчатка, годі. Давайте краще помиримося. Аню, у батька в домі є щось міцне? — Вадим подивився на дружину. — Пропоную сьогодні заночувати тут.
— Відразу попереджаю, нічого в домі без спросу не чіпати… — Суворо промовила Аня і відчинила двері.
— Хочу шашлик, давай замутимо… А то я так ніяк і не поїв… Голодний, як вовк. — Вадим усміхнувся. — І щоб ніяких образ. Усі хороші.
Випивши пару чарок і заспокоївшись, Аня першою запросила Свєту за стіл перемир’я.
— Ніяких образ! — Аня простягнула руку жінці.
— Гаразд. Але речі я тобі нормальні все-таки подарю. Ти як-не-як дружина мого брата. Я цілий тиждень у місті буду… Днями сходимо по магазинах. А за те, що я пережила, поки сиділа в гаражі… Ти все одно мені будеш винна. І за синець теж. Так що з тебе дві послуги тепер… — Свєта потиснула руку Ані і на всяк випадок знову вилаялася на адресу несподіваних пригод.
Усі троє сіли біля вогню в обіймах нічного неба. Великий круглий місяць завжди однаково освітлює пристрасті й вади як усіх хороших, так і всіх поганих людей.
