Автор: z Iryna

— Чому двері не відчиняються? Ключ застряг! — кричав Владислав у трубку, сіпаючи за ручку. — Лєно, що відбувається? — Тому що ти більше не живеш тут, —

— Розумієш, Іро, ми жили з тобою багато років, і я вважав себе щасливою людиною. Але кілька місяців тому я зустрів іншу жінку і… — Сергій ненадовго замовк,

— А до людей ставитися треба по-людськи, — заявив Андрію сусід, — тоді й до тебе ніяких претензій не буде. Дозволив би мені й далі городом користуватися і

— Мама наказала все майно ділити навпіл. — Чудово! Тоді й борги теж навпіл. Сонячні промені наполегливо пробивалися крізь тонкі штори, заливаючи світлом простору вітальню. Поліна сиділа в

— Що значить — нема квартири? А де ти жити збирався? У мене? Та ні, милий, тікай звідси! Я не для того від чоловіка пішла, щоб тебе утримувати!

— Я двадцять років була тінню його батька, — в очах Галини Петрівни блиснула образа. Терпіла. Завжди була другою після його покійної дружини та її дорогого синочка. Я

Дружина приховала від чоловіка спадщину — і не помилилася Маша зітхнула і відвела погляд від монітора. Очі втомилися від креслень, які архітектор-реставратор розглядала вже третю годину поспіль. Нічого

— Коханий, у нас буде дитина, — порадувала під час сніданку свого коханця Леоніда Вірочка. — Люба моя, але ж ти чудово знаєш, що я одружений. — Знаю,

Чоловік довго не міг зрозуміти, що не так з його нареченою, поки не приїхав на дачу до її батьків — Ма… Схоже, тобі не світить діждатися онуків, —

— Годі валятися, у нас з тобою ще купа справ! — підбадьорювала Таня подругу. — Нам ще потрібен якийсь міцний напій для торта купити й форму для запікання,