Автор: z Iryna

— Як не вміла ніколи готувати, так і не навчилася, — сказав чоловік з докором. — Тобі ж раніше подобалося! — намагалася виправдатися дружина. — Мені? Помиляєшся! Просто

— Тату, ти взагалі себе чуєш? Ти серйозно зібрався віддати шліфмашину дядькові Колі? Це ж твій інструмент! Ти про нього мріяв і працював на ньому багато років! —

Леонід ходив по маленькій кухні, потираючи руки, переставляючи цукорницю з місця на місце. У повітрі назрівала серйозна розмова. Так більше тривати не могло. Вони відчували себе чужими одне

— Все, так більше неможливо! — рішуче заявив Андрій, натягуючи заздалегідь приготовлені шкарпетки й підводячись з дивана. — Йду від тебе, сиди й думай над своєю поведінкою. Галина

Марія щиро зраділа, коли донька повідомила, що виходить заміж. Час вже. Засиділася в дівках. З хлопцями зустрічалася, але до весілля справа так і не доходила. Михайлові вже тридцять

— Щось мені зле, — Олена підвелася з-за столу, притримуючи правий бік і прикриваючи рота долонею. — У тебе вічно якісь проблеми, — випалив Борис, методично працюючи ложкою.

Аня, або ж Анна Павлівна, як називали її учні, стримуючи сльози, підійшла до будинку. Так образити жінку могла тільки інша жінка. На святі «останнього дзвоника» її подруга, а

Раїса Семенівна, жінка близько п’ятдесяти років, розгулювала квартирою, попутно розмовляючи телефоном. — Машко, тут можна половину наших поселити, — говорила вона. — Ванюша так добре влаштувався, просто молодець.

Що сталося з моїм братом? Ледве зводячи кінці з кінцями, ми з братом мріяли про той день, коли зможемо їсти плюшки, намазуючи їх згущеним молоком. Знаю, звучить дивно,

— Як ти могла таке зробити? Забрати гроші у моєї мами! — вигукнув Михайло. — Та й на думці не мала, — спокійно відповіла Даша. — Не знаю,