Автор: z Iryna

— Ти дивишся на ці фотографії, Софійко, і бачиш героїв з підручника. А я дивлюся на ці листи і бачу людину, яка щоночі вмирала від того, що її

— Ганно Михайлівно, ваша «турбота» забиває судини мого чоловіка так само, як ваші поради забивають мій простір! Це не борщ, це рідкий холестерин! — А твій «боул», дитинко,

— Ти знову їдеш? Маші вже три роки, вона тебе не бачить, скоро забуде, що в неї є батько! — А що, мені тепер кар’єру кинути через твої

— Ти привіз нам пачки паперу, Павле. Але ці гроші не пахнуть каяттям, вони пахнуть твоїм страхом залишитися на самоті. Ти хочеш, щоб я сказав «дякую»? Спершу поверни

— Ви кажете, що купуєте мені спокій, мої любі. Але ви просто хочете купити собі чисту совість, щоб не здригатися від моїх дзвінків. Ви називаєте цей пансіонат «золотим»,

— Ти дивишся на нього і бачиш свої риси, Ігоре. Бо ти хотів їх бачити. А тепер подивися на цей аналіз. Це не просто папір — це вирок

Катя вийшла з автобуса неподалік від рідної села. Водій поїхав далі по шосе, а дівчина скинула босоніжки, кинула їх у свою дорожню сумку й пішла босоніж по піщаній

— Ось беріть свого синочка, тоді, за ручку, і забирайте жити до себе додому! Бо мені тут не потрібна ще одна дитина, яка постійно бігає скаржитися до своєї

— Операція — це ризик. А якщо не допоможе? Гроші на вітер, дачі немає, машини немає… Може, зачекаємо ще трохи? — заявив чоловік дружині. Олексій розбирав документи, коли

— Стоп, люба моя! А хто тобі сказав, що я збираюся віддавати твоєму батькові борг? Я ж твій чоловік! Я вважав, що це подарунок від нього нашій родині!