Я познайомився з коханою в університеті. Невдовзі ми одружилися. Мені було 24 роки. Я кохав її і вважав, що вона найкраща дівчина на цілому світі. Але щастя тривало не довго, ми й року не прожили разом. Вона знайшла собі нове кохання, а я зраду не зміг пробачити. Тож ми розлучилися, я повністю подавлений.
На роботі всі знали про мою складну ситуацію і начальник почав лікувати мене трудотерапією. Мене настільки завалили роботою, що я повертався додому о десятій вечора, інколи навіть об одинадцятій. Мав лише один вихідний на місяць. Правда це допомогло і особисті проблеми відступили на друге місце. В такому шаленому ритмі я працював 15 останніх років
Минулого тижня я сильно посварився з керівником і сказав що звільняюся. Вона подумала, що я блефую і підписала мою заяву. Наступного дня я не вийшов на роботу.
Спочатку було страшно, що я залишився без роботи. Хотілося навіть повернутися, але я взяв себе в руки. Ще через день я все обміркував. Навіщо мені робота? За всі ці роки я заробив стільки грошей, що мені вистачить до кінця життя. Я не їздив у відпустки, ні з ким не спілкувався, нічого зайвого не витрачав. Всі гроші відкладав на депозит або купував цінні папери. Зараз дохід від акцій більший ніж моя зарплатня.
Але більша частина мого життя вже минула. Друзів у мене не залишилося. Кохання я більше так і не знайшов, дітей немає. Я навіть ніколи не був закордоном. Не їздив на банальні шашлики. Я відстав від життя в повному сенсі цього слова.
Помітив, що мій будинок останній раз ремонтувався на початку 90-х. А на моїй голові більше сивого волосся ніж русявого. Мені дуже прикро, що я пропустив найкращі роки свого життя.
Мені багато чого потрібно наздогнати!
