Біля дитячого майданчику було людно, матусі стояли осторонь від мене і щось жваво обговорювали, а я нарешті за ці дні видихнула, чи то вдихнула свіже повітря – година обідньої перерви нещодавно перетворилася для мене на нечувану розкіш, адже вже півроку я працювала на двох роботах без вихідних.
Біля мене хтось тихенько присів, я й навіть оком не повела, але коли жіночий голос допитливо спитав: «Чи пізнаю я її?» то повернулася і зойкнула – біля мене сиділа моя втома. Джерело
Її пізнала відразу, як і відразу зрозуміла хто вона. Усвідомлення прийшло саме по собі, як щось звичайне. Жінка була подібна до мене – ті ж самі темні кола під очима, глибокі зморшки між брів та носо-губної зони, розгублений погляд, тьмяне жирне біля коренів волосся і грубі, натруджені майже чоловічі руки.
Сиділи мовчки, аж поки я не зважилась на відповідь:
– Так, я знаю хто ти і чому тут, але не розумію навіщо так раптово явилася й по що прийшла.
Втома лише позіхнула:
– Не з порожніми руками до тебе, жінко, але з цінними подарунками. Їх для тебе маю три.
Промовила тихенько, витягла пакунок, щось пошаруділа на дні й дістала пісочний годинник.
– Цей дар тобі нагадуватиме про цінність кожної хвилини життя. Будь-яка з пісочних частинок в цьому годиннику – то дні, які ти прожила немов з усіма, заразом, але без себе. Тут усі моменти, які могли сповнити життя змістом, але замість того виявилися порожнечею, що ось є, і раптом – ось нема.
Дивлячись на годинник – ти маєш виправляти кожен день, і прожити їх гідно, зі смаком та задоволенням від життя, бо інакше – воно втрачає будь-який сенс, аж поки не закінчиться пісок.
– Та чим же я їх буду сповнювати ті дні? Якщо кожен так до болю схожий на інший, якщо зовсім не маю хвилинки навіть для себе! – розпачливо вигукнула.
– Так, я не часто доглядаю за собою… – розгубилася.
– Люстерко тобі стане в нагоді не тільки в піклуванні про себе, але й в тому, щоб розподілити правильно обов’язки серед оточуючих. Як до тебе хтось звертається – уяви, о ти відображення тієї людини і нікому не дозволяй користуватися твоєю безвідмовною доброю вдачею. Бо ж ти усю рідним віддала, а собі нічого не лишила.
І про себе дбай, нехай віддзеркалення тобі подобається . Подбай про зовнішність та внутрішнє наповнення. Подивишся – очі палатимуть і на все вистачатиме часу! – передала втома другий подарунок.
– В мене навіть можливості немає повноцінно спати! Про який тут час йде мова? – опиралася жінка.
Її супутниця витягла з пакунку подушку.
– А ось і до відпочинку ми дійшли. Тримай – ця подушка нехай охороняє твій сон, який повинен бути не меншим за вісім годин на добу. Але й не забувай, що самовіддана праця повинна добре винагороджуватися. Знаходь час для відпочинку при будь-яких обставинах. Бо то – твоє самопочуття, жага до життя, його наповнення.
Читайте також: Притча, яка навчить вас розбиратися в людях. Прочитайте і зрозумієте, хто вам друг, а хто ворог
Втома віддала усі речі жінці і пішла. Остання, ще довго дивилася на її згорблений силует і переводила погляд на дарунки.
А прийшовши ввечері додому зібрала родину за столом і чітко розподілила між усіма нові обов’язки. А чоловіка здивувала, що йде з однієї роботи, бо відчувала весь цей час неабияку втому, з якою вона сьогодні попрощалася.
