Запросив мене двоюрідний брат на весілля. Вірніше, передав запрошення через тітку. Офіційно в шлюбі я не перебувала, але шість років проживала в цивільному шлюбі з чоловіком, нашій донечці було на той час чотири рочки. Жили ми добре, хоч і без штампу в паспорті, як то кажуть.
Я подякувала брату за запрошення в смс і перепитала чи запрошує він мене з чоловіком і дитиною. На що він відповів: “Розумієш, сестричко, ми на весілля кличемо лише рідних людей …” Загалом, покликав він мене без мого тчоловіка. Гаразд, я це “з’їла” і навіть не образилася (хоча потрібно було). Я замовила сукню, індивідуальний пошив, щоб не зганьбити, так би мовити, брата.
Через тиждень він мені надсилає повідомлення: “Сестро, ви точно з донькою будете? Треба точно сказати, тому що завтра ми оплачуємо місця” Я його запитала, мовляв може місць не вистачає (кафе невелике), так ми не підемо тоді. Він запевнив мене, що місць достатньо, просто він усіх перепитує.
Я сказала братові, що дочка буде на руках, щоб не замовляв їй окреме місце. Він погодився, каже, що й інша родичка дівчинку 3 років теж на руках тримати буде. Все ніби добре, сукню пошили. Але ось за 2 тижні до весілля він мені пише: “Привіт, сестрице. Дізналися, що й до чого, в загальному там буде 8 годин на ресторані свято тривати. Напевно, краще залиш дочку вдома з чоловіком. Родичка теж так, до речі, вирішила і вдома дитину залишить. Сама розумієш, малятам 8 годин важко буде в натовпі”.
Чесно, я отетеріла! По-перше, моя дочка (4 роки!) Дуже комунікабельна дівчинка, обожнює свята, добре танцює. Тим більше, я говорила брату, що візьму її на 2-3 години і чоловік її забере. Чесно, настрою уже не було і я відмовилася йти на весілля. Так, що це таке, запросити і три рази диктувати купу умов!
Він потім написав, що мовляв бери і чоловіка вже й дитину. Але я наполягла на своєму і не пішла. Повинна ж бути якась гордість. До речі, подарунок я все ж передала. А братик потім заніс мене в чорний список в соцмережі …. А як ви вважаєте, чи правильно я вчинила?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
