— Матусі, потрібна ваша думка! Розмовляла на днях зі знайомою, яка нещодавно народила. Розказую їй, що мій чоловік вночі допомагає вкладати малого, а у неї ступор і питання до мене: “А нащо ти йому не даєш відпочивати й заставляєш вкладати малого спати? Ти що, сама не можеш цього зробити?” Це нормальне питання вообще? Приятельки у мене більше нема!
— Матусі, потрібна ваша думка! Розмовляла на днях зі знайомою, яка нещодавно народила. Розказую їй, що мій чоловік вночі допомагає вкладати малого, а у неї ступор і питання
— Звернення до батьків! Будь ласочка, ВИХОВУЙТЕ своїх дітей! Працюю у школі й не витримую: задача вчителя — це ВЧИТИ ваших дітей своєму предмету, а не виховувати їх! Ми не маємо вчити поважати однолітків і старших, не хамити й слухати нас. Це Ваша задача — виховати своїх дітей!
— Звернення до батьків! Будь ласочка, ВИХОВУЙТЕ своїх дітей! Працюю у школі й не витримую: задача вчителя — це ВЧИТИ ваших дітей своєму предмету, а не виховувати їх!
Як ділити, — передражнила Олена, нервово потираючи пальці. — Тобі аби тільки ділити. Ти навіть на поминках сиділа і дивилася на образ святого Миколая, вираховуючи, скільки він може коштувати в місті. Я все бачила
Стара хата баби Меланки стояла на самому краю Вільшанки, де глиниста дорога круто спускалася до зарослого осокою ставка. Після сорокового дня подвір’я спорожніло, але тиша тривала недовго. сінній
Надія мала право лише двічі на місяць відкривати двері ключем, аби витерти пил з полірованих меблів, помити паркет і знову замкнути все на ключ, щоб зберегти порядок для майбутніх приїздів зовиці
Великий цегляний будинок на п’ять кімнат стояв на околиці міста вже понад тридцять років, зберігаючи у своїх стінах мовчазну історію чужих розрахунків. Господинею всієї садиби за документами вважалася
Ти навіть не уявляєш, як це — вийти у світ і бути абсолютно сліпим. Я не вмію жити серед людей. Я боюся заговорити з дівчиною, бо мені здається, що вона кине мене так само, як мати кинула нас. — Дівчата тут ні до чого, сину. Не шукай у них мою біду чи мамині гріхи. Шукай своє. Я своє втратив, а твоє ще попереду. — Легко тобі тепер давати поради. — Ні, не легко. Дивитися на тебе, на такого великого, міцного, але ображеного хлопчика — це найважче покарання для мене
У глухому кутку Залісся, де асфальт закінчувався ще за п’ять кілометрів до першої хати, час ніби загруз у багнюці. Хата родини Дорошенків стояла край вигону, з перекошеним парканом
Зрозумій, Віро, справа не в тобі, — казав він тоді — Ти чудова. Ти свята жінка. Але поруч із тобою я заснув. Мені сорок два, а я відчуваю, ніби мені вісімдесят. Мені потрібне повітря. Мені потрібен цей вогонь, розумієш
Чайник на плиті свистів уже добру хвилину, захлинаючись власною парою, але Віра не рухалася. Вона сиділа на краєчку табурета, підібгавши під себе одну ногу, і дивилася, як за
– Бабусю, вас провести до виходу? – уїдливо запитала продавчиня в бутику, який я викупила місяць тому разом з будівлею
– Бабусю, вас провести до виходу? – уїдливо запитала продавчиня в бутику, який я викупила місяць тому разом з будівлею – Бабусю, вас провести до виходу? – уїдливо
Або ти худнеш і стежиш за собою, або шукай іншого! — Я знайшла іншого. Чоловік досі не може в це повірити
Або ти худнеш і стежиш за собою, або шукай іншого! — Я знайшла іншого. Чоловік досі не може в це повірити — Ти себе запустила! — це слово
Я три місяці годувала сім’ю доньки власним коштом сама: одне моє прохання поставило стосунки на паузу
Я три місяці годувала сім’ю доньки власним коштом сама: одне моє прохання поставило стосунки на паузу Я перелічила гроші тричі. Спочатку подумки, поки різала огірки. Потім витерла руки
Сусідка 3 тижні поливала мій город, поки я лежала в лікарні: а восени вона зажадала свою частку врожаю
Сусідка 3 тижні поливала мій город, поки я лежала в лікарні: а восени вона зажадала свою частку врожаю Я виписалася з лікарні десятого серпня, у понеділок. Сумка неважка

You cannot copy content of this page