Життя

Гарний, затишний дім з усім, про що я колись могла тільки мріяти. Затишний двір. Що ще треба для щастя? Адже саме про це я мріяла 20 років тому,

Сашко випустив дружину з дочкою з машини, швиденько вивантажив з багажника сумки і стрибнув на сидіння, голосно гримнувши дверцятами. – Я у справах! – Ти надовго, Сашку? –

Голова сільради, пустив мене з дітьми пожити в покинутий будинок, велів трактористам привезти нам віз сухостою. Я почула, як до будинку під’їхав трактор і виглянула у вікно. Хтось

Мені 46 років,  у мене досить звичайна, але багатодітна сім’я. У нас з дружиною п’ятеро хлопчаків. Ми давно вже мріяли про доньку, але все ніяк не виходило. Ось

Надія сиділа біля розчиненого вікна. Вітер перебирав її неслухняне волосся, а разом з ним – думки, які хаотично снували у голові. Кому вона потрібна із двома діточками, якщо

В парку, на травичці, група українок вела жваву розмову. Поговорити вони можуть лише в неділю, у них – вихідний. Така собі віддушина на чужині – парк на Ребібії

Невже ви не знаєте мого брата Мирослава? Ну, дівчатка, вам не поталанило. Це такий Геракл. Біцепси в об’ємі на півметра потягнуть. Щиглем коня може привалити. Зустрічні на вулиці

Усе життя Лариси Дмитрівни – це спроба втекти від… склянки цукру. Свого часу всі сили свої кинула вона на цю боротьбу. Та все ж лишилася шпаринка, що не

Червнева літня ніч була по-справжньому дуже теплою і темною. Нагріте за день повітря не збиралося холонути. Юлька висунулася у вікно і, замилувавшись зоряним небо, вирішила прогулятися берегом озера

Iгор не любив липневої Одеси – разпарених тiл на розпеченій набережній, дитячого вереску в пінних хвилях, сонливої загальмованості офіціантів, ранкових випарів сечі на м’якому асфальті, пивних пляшок у