Життя
Я ніколи не думала, що на сьомому десятку років мені доведеться пити заспокійливе щоразу, коли я бачу фотографії власної онуки в соціальних мережах. Дивитися на неї через екран
Марта звикла до запаху дорогого паперу на його робочому столі та легкого аромату лаванди, що завжди панував у їхній спальні. Десять років Віктор був для неї втіленням стабільності:
Ніна Василівна завжди вважала свою трикімнатну квартиру фортецею. Тут пахло лавандою, на підвіконнях рівними рядами цвіли фіалки, а на кухні ніколи не залишалося брудного посуду на ніч. Це
Вокзальна кав’ярня була заповнена шумом, запахом дешевої арабіки та передчуттям подорожей, але для Олени весь світ звузився до одного маленького столика біля вікна. Вона поправила пасмо волосся, в
Василь не вважав, що, зраджуючи дружині, чинить погано. Він же чоловік, для нього це нормально. Головне — не попастися. А решта — не важливо. Адже він виконує свої
— Звільніть квартиру! Занадто дорогий вам подарунок на весілля вийшов! — заявила свекруха… І діти звільнили. Проте свекруха знов залишилася незадоволеною. — Подивимося, що у вас тут коїться,
Кажуть, що близнята або погодки завжди мають особливий, невидимий зв’язок. Ми з Вірою були погодками, але замість зв’язку між нами завжди стояла невидима стіна конкуренції. Точніше, конкурувала лише
— Олю, ми ж ненадовго! — голос Галини дзвенів удаваною доброзичливістю. — Ось знайду роботу і відразу з’їдемо! Ольга застигла у дверях власної квартири, не вірячи своїм очам.
Чоловік потайки від дружини купив катер. Проте не дозволяв Даші з сином йти навіть у парк атракціонів, звинувачуючи жінку у марнотратстві. — А ти не перегинаєш? — Василь
Кінець серпня видався нещадним. Сонце плавило асфальт, а повітря над городами тремтіло, наче над розпеченою сковорідкою. Але справжнє пекло розгорталося не на вулиці, а в літній кухні Олени.