Життя
З самого ранку вихідного дня, коли сонце ледь-ледь пробивалося крізь щільні штори квартири Поліни, її телефон задзвенів знайомим сигналом повідомлення. Поліна, ще напівсонна, простягнула руку до тумбочки, де
— Віро, як чудово, що ти сьогодні з роботи раніше прийшла, — сказав Дмитро й обійняв її. — Я тут картопельки начистив. Зараз посмажимо. — Чудово, — усміхнулася
Це був звичайний осінній ранок у маленькому містечку на заході України. Листя за вікном гойдалося на легкому вітрі, а повітря пахло свіжістю та далеким димком від сусідських багать.
У маленькому селі на Поліссі, де ліси тягнуться аж до горизонту, а осіннє листя шарудить під ногами, як старовинні казки, жили два брати – Андрій і Петро. Андрій
Віра Павлівна завжди вважала, що головне завдання матері — не просто виростити дитину, а вберегти її від помилок, які можуть зламати долю. Вона з юності повторювала синові Артему:
Ігор стояв перед знайомими дверима, тримаючи букет білих троянд у руках. Під’їзд не змінився. Ті самі потерті стіни бляклої зелені, той самий запах сирості й котячих слідів. Пів
У маленькому селі на Черкащині, де кожна хата знала своїх сусідів, а вечори пахли свіжоскошеною травою, жила Дарина. Їй було тридцять п’ять, і вона була матір’ю двох дітей
Запах кориці й ванілі наповнював маленьку кухню орендованої квартири. За вікном миготіли поодинокі перехожі — звичайний буденний ранок. У спальному районі рідко траплялося щось цікаве. Типова дев’ятиповерхівка навпроти
Марина вимкнула двигун і ще хвилину посиділа в машині. Дача позаду, попереду — рідна квартира і довгоочікувана тиша. Максим на роботі до восьмої, діти — у бабусі до
У маленькому містечку на околиці Києва жила пара, Сергій та Уляна. Вони були одружені вже п’ять років, і їхнє життя текло, як тиха річка – передбачуване, але з