Головна

Життя

— Так, Петю, — Наталка усміхнулася, хоча їй було зовсім не весело. — А давай ми твого тата знайдемо, га? Або бабусю. Можеш сказати, де ти живеш? — Тільки до тата відвести не можу. Він на кладовищі, — похилив голову Петро. — Можу до бабусі, але, може, не треба.
Життя 0
— Так, Петю, — Наталка усміхнулася, хоча їй було зовсім не весело. — А давай ми твого тата знайдемо, га? Або бабусю. Можеш сказати, де ти живеш? —
— Моя єдина донька виходить заміж! Я вже все розпланувала: вишуканий ресторан у класичному стилі, живі орхідеї, дівоче тріо з арфою та фуршет із вишуканими сирами. Але тут на горизонті з’явилася сваха з Полтавщини, яка заявила, що весілля без баяна, триста п’ятдесяти гостей та ритуального миття ніг тещі — це просто поминки за здоровим глуздом. Як не перетворити свято кохання на велику сварку і не розірвати родинні зв’язки ще до першого тосту?
Життя 0
— Моя єдина донька виходить заміж! Я вже все розпланувала: вишуканий ресторан у класичному стилі, живі орхідеї, дівоче тріо з арфою та фуршет із вишуканими сирами. Але тут
— Мирославо, сонечко, я буквально на три дні, пересиджу, поки майстри в мене шпалери доклеять і лак на паркеті підсохне! — сказала моя найкраща подруга Марина, з якою ми ділили одну парту ще в сьомому класі. Але минув місяць, Марина вже переставила мій улюблений диван, приховала мій дорогий крем від зморшок, бо він «занадто важкий для карми цього дому», і, здається, почала критикувати мого чоловіка за те, що він занадто голосно дихає під час футболу. Як виставити за двері ту, хто знає всі твої дівочі таємниці, але геть забув, що таке совість і повага до особистого простору?
Життя 0
— Мирославо, сонечко, я буквально на три дні, пересиджу, поки майстри в мене шпалери доклеять і лак на паркеті підсохне! — сказала моя найкраща подруга Марина, з якою
Таню… Михайле… Простіть мене, якщо зможете. Там, у сусідньому селі… є Іванка. Моя дитинка. Я все життя мовчав. Але тепер не можу спокійно піти на той світ, совість спати не дає
Життя 0
Дев’яності роки дихали дефіцитом але Тетяна почувалася найщасливішою. Коли вона йшла під вінець у білій сукні, під якою вже чітко вгадувався п’ятимісячний животик, вона вірила, що Іван —
— Батько залишив нам великий родовий будинок, але з однією дивною, майже нездійсненною умовою: ми, три сестри, маємо прожити в ньому разом три місяці, жодного разу не посварившись і не виїжджаючи за межі міста. Але як це зробити, якщо старша сестра — сувора вчителька математики, середня — блогерка, а я — художниця з трьома котами та повною відсутністю дисципліни? Чи витримають стіни наші характери, чи будинок піде з молотка за борги?
Життя 0
— Батько залишив нам великий родовий будинок, але з однією дивною, майже нездійсненною умовою: ми, три сестри, маємо прожити в ньому разом три місяці, жодного разу не посварившись
— Тьотю Валю, ріднесенька, тільки ви можете мене врятувати! Мені треба терміново закрити борг, інакше мене виселять на вулицю! Позичте гроші, які ви відкладали на ремонт даху… — Валеро, я тебе люблю, але твої борги ростуть швидше за мої кабачки. І чому ти приїхав просити допомоги на новенькому авто, якщо тобі нічим платити за хліб? Або ти кажеш правду, або я дістаю твого старого щоденника і дзвоню твоїй матері!
Життя 0
— Тьотю Валю, ріднесенька, тільки ви можете мене врятувати! Мені треба терміново закрити борг, інакше мене виселять на вулицю! Позичте гроші, які ви відкладали на ремонт даху… —
— Він не перевіряв, він маніпулює тобою навіть із звідти! — Олексій зірвав бутоньєрку з піджака й кинув її на підлогу. — Ти вибираєш дім, у якому ніхто не житиме, замість чоловіка, який стоїть перед тобою?
Життя 0
Ранок весілля мав пахнути півоніями та дорогим парфумом. Натомість у готельному номері нареченої пахло валер’янкою та застарілим гнівом. Марина стояла перед дзеркалом, але дивилася не на мереживо своєї
– Вероніко, так я не зрозумів, тобі потрібен чоловік, батько для дитини та господар в домі? Якщо так, то закрий рота та мовчи про те і більше ніколи не згадую. На мою думку угода для тебе більше чим вигідна
Життя 0
Вероніка стояла біля вікна, стискаючи пальцями край холодного підвіконня. На кухні пахло свіжозавареною кавою, але цей аромат тепер асоціювався у неї лише з нудотою. Навпроти неї, за масивним
— Ти, Степане, про совість мені не співай! Хто гроші на той дах щомісяця присилав? Хто бабі на ліки євро передавав, що ти за них собі нового тракторця прикупив? Не треба з себе мученика ліпити! — Тракторця?! — закричав Степан, аж жила на шиї надулася. — Та я ті твої євро бабі в руки віддавав, а вона їх під матрац ховала, казала: «Це Мар’яночці на весілля, бо вона там, бідна, серед чужих людей поневіряється». А я тут, як віл, у гною порпався. Сварка тривала але фінал став неочікуваним
Життя 0
Село Вишневий Кут заніміло, коли до воріт старої баби Палажки підкотив блискучий чорний позашляховик. З машини, наче з космічного корабля, випорхнула Мар’яна — молодша онука, яка десять років
— Люсю, я терпіти не можу нашого сусіда знизу! Він каже, що ми тупаємо, як слони, хоча ми ходимо в м’яких капцях! І на підлозі у нас ковролін майже всюди – якраз для тепла та зменшення шуму. А сьогодні він прийшов зі сваркою, бо я нібито залила його антикварний рояль, хоча в мене вдома — жодної краплі! Він просто хоче вижити нас із квартири, щоб зробити там хостел?
Життя 0
— Люсю, я терпіти не можу нашого сусіда знизу! Він каже, що ми тупаємо, як слони, хоча ми ходимо в м’яких капцях!  І на підлозі у нас ковролін

You cannot copy content of this page