– Ми п’ять років платимо чотирнадцять тисяч за оренду. Ми відмовляємо собі в усьому. Я в секондах одяг купую. Ти казав: «Ще пів року — і внесок на іпотеку зберемо». А в тебе… в тебе, виявляється, є трикімнатна квартира?
Катерина стояла на кухні їхньої орендованої двокімнатки  й тремтіла так, що ложка з-під йогурту випала з рук і розбилася об кахель. У правій руці вона тримала звичайний білий
Вона своє життя на мене поклала, заміж не вийшла, щоб чужий чоловік у домі племінника не ображав! Вона працювала на двох роботах, щоб у мене були не обноски, а нормальний одяг, щоб я в табір літом їздив! А ти… ти відмовляєшся їй вікна помити?
— Ні! Я більше не буду їздити до твоєї тітки, щоб допомагати їй по дому, Дмитре! Мені набридло їздити в сусіднє місто й вислуховувати, яка я погана. —
— Тут година їзди! Який бізнес? Які постачальники? Ви у своєму розумі? Якби у мене мама була, я б до неї пішки пішла, хоч у гори, хоч до кордону! А тепер — хоч куди можу піти, а не йдеться. Бо мами немає! Життя немає! Мені кожного дня не простити собі, що бігала то до друзів, то на дискотеки, а вона мене чекала, хвилювалася, сиділа біля віконця допізна. Чай ставила, чекала.
— Тут година їзди! Який бізнес? Які постачальники? Ви у своєму розумі? Якби у мене мама була, я б до неї пішки пішла, хоч у гори, хоч до
«А тепер буде так. Ми йдемо. Разом. В один бік. Ти залишаєшся тут, із своїми коробками. Ключі від обох квартир ми змінили. Картки заблокували. Машина — на штрафмайданчику, бо страховка закінчилася саме вчора, дуже вчасно, до речі. Телефони ми вимкнули. Ти тепер офіційно ніхто і ніде»
Богдан прокинувся в реанімації з трубкою в горлі й відчуттям, що хтось вивернув його життя навиворіт, а потім ще й потоптався. Голова гуділа, права нога була в гіпсі,
— Це мама моя! Вона нас чотирьох сама тягла! А коли ми маленькі були й вона нас мила та пелюшки прала, це як? Прибирала за нами, ночі не спала. Працювала, де могла, щоб хоч трохи нам чого купити! І твоя мати тебе ростила так само, — а ти за нею доглядати не хочеш?
— Це мама моя! Вона нас чотирьох сама тягла! А коли ми маленькі були й вона нас мила та пелюшки прала, це як? Прибирала за нами, ночі не
– Поки я четвертий рік ходжу в одній і тій самій куртці із зламаною блискавкою, ти купуєш новий телевізор своїй сестрі і крадеш гроші у своїх же дітей
— Значить, поки я тут виховую наших дітей, витрачаю на них усі гроші, ти в цей час більшу частину зарплатні віддаєш своїй матері та сестрі? — Втомився? —
– Мамо ти з онуками не допомагала, завжди говорила що має свої справи, тож тепер приїжджай уже правнука бавити, бо тепер нам ніколи
Вадим тримав телефон на гучному зв’язку, поклавши його на стіл між двома пляшками з-під дитячої суміші. Марина сиділа навпроти, годувала Матвійка і тихо сміялася, бо знала, що зараз
— Мамо, я не просила у тебе сестру! Розбирайся сама! — кинула дівчина й пішла. У Ніни всередині все закипіло. Вона ж для доньки робила абсолютно все: готувала, прибирала, прала, купувала будь-які забаганки. Не сварила за оцінки. Не тиснула. Не вимагала. І що отримала взамін?
— Мамо, ти приготувала мені одяг до школи? Яна зайшла до маминої кімнати, озираючись навколо. — Так, усе висить на вішаку. — Угу, — кивнула донька й зачинила
— Самотня ти в мене й залишишся. Зросту майже метр дев’яносто, ваги — немало. Була б худенька — то хоч на подіум. А так? Станеш віковухою. Хто ж на таку громилу позариться? Гренадерша! — журилася тітка Катя, дивлячись на Віру.
— Самотня ти в мене й залишишся. Зросту майже метр дев’яносто, ваги — немало. Була б худенька — то хоч на подіум. А так? Станеш віковухою. Хто ж
Сашко закохався в дружину брата, такої красуні він у житті не бачив ще. А потім почав докоряти своїй Ніночці
Сашко закохався в дружину брата, такої красуні він у житті не бачив ще. А потім почав докоряти своїй Ніночці. Коли Олександр побачив дружину свого брата, то застиг у

You cannot copy content of this page