Життя
Звук сповіщення розрізав нічну тишу. Олег розплющив одне око — 3:15. Поруч поворухнулася Олена, потяглася до телефона. — Знову? — хрипко спитав він. Вона промовчала, швидко набрала щось
Жінка сиділа на кухні й рахувала зім’яті купюри, розкладаючи їх по маленьких купках — ніби фішки в якійсь грі. Комунальні, продукти… Грошей катастрофічно не вистачало. З дитячої знову
Олена сиділа на дерев’яній лавці біля старого будинку в селі під Чернівцями, тримаючи в руках листа від сестри, що жила в Італії. Сонце вже сідало, фарбуючи небо в
Жінка взяла важку сумку з продуктами, купленими в єдиному магазині в селі, і йшла вузькою, стежкою крізь сад прямо до дачного будиночка свекрів. Сьогоднішній день обіцяв стати справжнім
Марина зітхнула й налила собі чаю. Вона вже звикла вечеряти сама, дивлячись на екран телевізора, де щасливі пари танцюють під дощем, а турботливі чоловіки поспішають додому з букетами.
Тамара Степанівна стояла біля паркану свого маленького будинку в тихому передмісті Львова, поливаючи квіти в садку. Сонце вже сідало, фарбуючи небо в помаранчеві тони, а легкий вітерець ніс
Ірина стояла біля кухонного вікна, дивлячись на осінній дощ, що барабанив по даху їхнього старого будинку в маленькому містечку на околиці Києва. Вона тримала в руках чашку з
— Ми з тобою одружені, але ти зареєстрований у Києві, а я — у передмісті. Наче й живемо разом, але офіційно — ні. Якось дивно виходить! — Ні,
Валентина Миколаївна жила разом із сином Антоном. Після того як батька не стало, син сказав: — Мамо, навіщо тобі самій жити? Давай ми переїдемо до тебе, адже винаймати
Сергій відкрив валізу — і під светрами та джинсами побачив речі, яких там бути просто не могло. Пошарпані спортивні штани, толстовка, мамин халат. Ці речі вже сто років