Життя
В маленькому містечку на околиці великого лісу жила сім’я Коваленків. Їхня хата стояла на краю вулиці, де асфальт поступався місцем ґрунтовій дорозі, а за парканом уже починалися густі
Кожна дівчинка з дитинства мріє про білу сукню й фату. Вона накидає на голову ляльці шматочок мережива, малює принцесу в довгій білій сукні. Кажуть, дівчинка мріє про весілля
Андрій сидів за кухонним столом у своїй старій квартирі на околиці Києва, попиваючи каву з тріснутої чашки. Йому було тридцять п’ять років, і ця квартира була єдиним, що
— Якщо вона потрапить у наш дім, я за себе не відповідаю! Ти взагалі головою думаєш? Ти знаєш, які у вас діти будуть? Тобі з дитиною хочеться вночі
Ліза виховувалася у суворості. І мати, і батько були скоріше байдужі до неї. Так здавалося дівчинці, коли її часто сварили за найменшу провину або непослух. — Ех, недолюблена
У будинку на околиці, готувалася святкова вечеря. Це був особливий вечір — перше Різдво після весілля Олега та його нової дружини Софії. Стіл був накритий вишукано: запечена індичка,
— «Вітаю, коханий, у нас буде син!» — Юля не зводила очей із екрана телефону свого чоловіка. Екран згас, а слова, немов вогники, продовжували пульсувати перед її поглядом.
Ірина зі Стасом познайомилися випадково на весіллі у спільних знайомих. Вони одразу сподобалися одне одному. Обом було за тридцять, за плечима — невдалий досвід стосунків, розлучення. Довгий час
Листя на старих липах гойдалося від легкого вітру, а повітря пахло вологим ґрунтом і далекими спогадами. На краю села, біля старої дерев’яної церкви, стояла жінка. Її звали Марія.
Літній вечір обіймав маленьке містечко на заході України м’яким теплом. Вулиці, встелені бруківкою, тихо шепотіли під кроками перехожих, а старі липи гуділи від бджіл, що ганялися за останніми