– Оксано Михайлівно у вашому віці ви б мали серіали дивитися і насіння лускати. А якщо ви все ж працюєте, то будь-ласка внесіть свій вклад у спільний бюджет – заявив зять. Жінка подумала і внесла, та такий, що ніхто й не очікував
Оксана Михайлівна сиділа на старенькому дивані у своїй затишній, але трохи захаращеній вітальні. На столі перед нею парувала чашка чаю з ромашкою, а поруч лежала книга з пожовклими
– Наталю ти в банку працюєш, ще в кредитному відділі,то допоможи моєму другові взяти кредит, а він одружиться з тобою – сказав друг Тарас
У маленькому містечку Затишок, де всі знали одне одного, а головна вулиця була усипана квітучими липами, жила Наталя — розумна, вродлива дівчина з проникливими зеленими очима. Вона працювала
– Катю я тебе люблю, але так більше не можна. Якщо хочеш прийти до мене то бери тільки двох менших дітей, троє старших нехай залишаються вдома. Я не жартую – сказав, як відрубав Захар
У маленькому селі, де кожен знав одне одного, жили Захар і Катя. Їхнє кохання було відоме всім: воно розквітло ще в юності, коли вони разом гуляли берегом річки,
— Продамо твою квартиру. Купимо нову. Спільну, — мрійливо протягнув чоловік, але я давно розгадала його плани
— Продамо твою квартиру. Купимо нову. Спільну, — мрійливо протягнув чоловік, але я давно розгадала його плани. Юлія поправила фіранки й взяла лійку — ритуал поливу вазонів завжди
– Мамо, а скільки ти отримала за квартиру?- спитав прямо син Павло. А навіщо ти питаєш?- занепокоїлась Орися Юріївна. – Ну ти ж мала гроші поділити порівну між мною, Павлом і собою – додала донька Ліля
Орися Юріївна сиділа за старим дерев’яним столом у своїй маленькій кухні. Її руки, зморшкуваті від часу, тремтіли, коли вона наливала чай у потерту чашку. За вікном гудів осінній
– Якщо чоловік любить жінку, то він до неї і на страусі прискаче – сказав Віктор сестрі Світлані
Світлана сиділа на старій дерев’яній лавці під розлогою липою, тримаючи в руках чашку з ромашковим чаєм. Літній вечір обіймав село м’яким теплом, а десь неподалік цвіркотіли цвіркуни. Її
— Твоїй сестрі важко? Хай шукає роботу, як усі. Я за неї працювати не збираюся, — відрізала Олена, грюкнувши дверцятами холодильника
— Твоїй сестрі важко? Хай шукає роботу, як усі. Я за неї працювати не збираюся, — відрізала Олена, грюкнувши дверцятами холодильника. Роман завмер посеред кухні з порожньою чашкою
– Привітай мене! Після того як ти поїхала я більше не стирчу цілими днями на кухні. І ніколи більше не буду! – радісно вигукнула у слухавку Віра Сергіївна
Віра Сергіївна сиділа на старенькому дивані у своїй затишній квартирі на околиці міста. Сонячне проміння пробивалося крізь легкі фіранки, відкидаючи мереживні тіні на потертий килим. У руках вона
— Я ж казала, що треба було свого хлопця шукати, а не тих понаїхавших утримувати, — бурчала мати доньці, яка тихо плакала в куточку
— Я ж казала, що треба було свого хлопця шукати, а не тих понаїхавших утримувати, — бурчала мати доньці, яка тихо плакала в куточку. Олена сиділа перед дзеркалом
— Мар’яно, не будь наївною, — відповіла Ганна. — Ти занадто м’яка, щоб вести справи з такими, як Степан. Я візьму все в свої руки, а ти можеш і далі усміхатися бабусям
У невеликому містечку на заході України, де старі вулички гуділи від гомону базару, а вечорами пахло свіжоспеченим хлібом, жили дві сестри — Мар’яна і Ганна. Вони були доньками

You cannot copy content of this page