Життя
— Галина Дмитрівна все життя була для всіх навколо «залізною леді». Вона сама, без жодної допомоги, виховала трьох синів у складні дев’яності, працювала на двох важких роботах і
— Віра Петрівна, жінка старої закваски, завжди жила за принципом «береженого Бог береже». Кращий сервіз у неї тридцять років стояв за склом у серванті «для особливого випадку», нова
— Ти, мамо, спочатку з моєю молодшою сестрою розберися, а потім уже будеш чіплятися до одягу моєї дружини. Ось, милуйся. Результат інспекції. Кирило застиг на порозі вітальні, все
— Хочуть стирчати у нас в квартирі — нехай хоч самі собі готують! — дружина втомилася бути прислугою для родини Олена протерла стіл уп’яте за день і подивилася
— Моєму чоловіку все смачне тільки у його мами… — Ти що, знову образилась? — з тривогою зазирнув на кухню Вадим, застібаючи ремінь на джинсах. — Ні, Вадиме,
Сонце нещадно палило через величезні вікна кав’ярні, але всередині було ще гарячіше від напруги, що повисла між двома жінками. Мар’яна нервово стукала ідеальним манікюром по скляному столу, а
Мені завжди здавалося, що я розсудлива людина. Після того як не стало батька, я залишився з мамою — це здавалося природним обов’язком. Коли ми з Марічкою побралися і
— І що воно за жінка росте? — здивовано казала Марія Іванівна подружці біля під’їзду. — Ні супу дитині не зварить, ні пирога не спече. Тільки піцу ту
— Звідки в неї будинок біля моря? Ти ж її залишив ні з чим? А потім чоловік прочитав напис на звороті зошита, куди Лєна колись записувала витрати: «Дякую,
— Гей, сусідонько! Маргарито Степанівно! Ви там живі? Відгукніться! — раптом почувся дзвінкий, майже музичний голос з-за паркана. Маргарита Степанівна була тією жінкою, про яку в маленьких містечках